Історія України: від найдавніших часів до сьогодення
Місце України в торгівлі Російської імперії
Промислову і сільськогосподарську продукцію збували переважно на ярмарках і базарах. Там, разом із товарами місцевого виробництва, продавалися вироби і з центральних губерній Росії (в основному Московської, Владимирської і Костромської) — бавовняна, шовкова і вовняна тканини, шкіри, хутра, збруя, посуд, нитки. З Бессарабії і Криму привозили фрукти і вина, з Дону — рибу.
Найбільший торговельний оборот в Україні мали ярмарки всеросійського значення в Києві, Єлисаветграді. На київський Контрактовий ярмарок, що проводився щорічно в січні, з’їжджалися тисячі поміщиків і купців як із різних місцевостей Російської імперії, так і з-за кордону — Австрії, Пруссії, Франції, Англії. Тут укладалися договори (контракти) на оптову купівлю-продаж (цілими партіями, у великій кількості) виробів сільського господарства і промисловості, брали в борг у приватних банках, повертали борги.
Зросла роль чумацького (торгово-візницького) промислу. Тільки зерна чумаки доставляли в чорноморсько-азовські порти до 40 млн. пудів на рік. Традиційна доставка солі чумаками до середини XIX ст. досягла 8 млн. пудів щорічно. Щоб перевезти такий вантаж, було потрібно 120—130 тис. возів. Чумаки також перевозили і продавали кам’яне вугілля, продукцію цукрових і салотопних заводів. Їхні транспортні шляхи досягали Уралу і Середньої Азії.
Чумаки-підприємці — власники десятків возів і цілих черід волів — були вихідцями із заможних селян. Чумаками-погоничами наймалися збіднілі селяни. Багато заможних чумаків стали родоначальниками династій великих підприємців-капіталістів.
Особливе значення Україна як зерновиробляючий центр мала в зовнішній торгівлі Російської імперії. Виробляючи до 80% російського товарного зерна і володіючи чорноморськими портами, через які пролягали найбільш зручні торговельні шляхи в Європу, українські губернії стали найбільшими постачальниками валютних надходжень в імперію від зовнішньої торгівлі. З України вивозили за кордон хліб, продукти тваринництва, рибальства, полювання, а також мануфактурні і фабрично-заводські вироби (свічі, канати, полотнину тощо). У 1859 р. вивіз хліба через чорноморсько-азовські порти складав 41% всього експорту хліба з європейської Росії.