Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Початок промислового перевороту в Україні

Капіталістична промисловість в Україні проходила у своєму розвитку три стадії: дрібне товарне виробництво (дрібні, переважно селянські промисли) — капіталістична мануфактура — фабрика (велика машинна індустрія).

У першій чверті XIX ст. використовувалася переважно кріпосна праця. У руках поміщиків були зосереджені сукняні мануфактури, що працювали для постачання армії і на ринок.

Поміщицькі підприємства були в таких галузях, як виробництво заліза, чавуну, скла, паперу, селітри, у винокурній та цукровій промисловостях. Усе це були невеликі підприємства, що нараховували два-три десятки чол. Майстерні і мануфактури, що належали буржуазії, були засновані на найманій праці. Наймаючись на підприємство, селяни зобов’язані були платити оброк і залишалися в повній залежності від поміщика. Панування кріпосного права заважало розвиткові найманої праці, гальмувало розвиток капіталістичних виробничих відносин.

Поступово виникала промислова буржуазія, яка складалася з українського купецтва, поміщиків, що обуржуазилися, ремісників і заможного селянства. Це насамперед купці Яхненки, Симиренки, купець Терещенко, в руках якого знаходилася в 50-х рр. ХІХ ст. половина всієї хлібної торгівлі Глухова (на Чернігівщині), власником ряду підприємств був купець Харитоненко із Сум.

В Україні, як і по всій Росії в цілому, з’явилися іноземні капіталісти. Вони відкрили склади сільськогосподарських машин в Одесі, Києві, Харкові, Житомирі.

Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався грубим насильством і експлуатацією кріпаків і найманих робітників, зайнятих у сільському господарстві і промисловості. Їхній робочий день продовжувався 12—14 годин, широко використовувалася дитяча і жіноча праця, що оплачувалася нижче, ніж праця робітників-чоловіків.