Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Виникнення Азовського козацького війська

У 1828 р. з козаків Задунайської Січі, що повернулися в російське підданство на початку російсько-турецької війни 1828—1829 рр. на чолі з кошовим отаманом Йосипом Гладким, було утворено козацьке військо, що знаходилося на службі у російського імператора. Після активної участі козаків у війні з них було утворено Окреме запорозьке військо, перейменоване в 1831 р. на Азовське козацьке військо.

Козакам були надані землі на північно-західному узбережжі Азовського моря в Катеринославській губернії (між морем і ріками Бердею і Обиточною). Кількість козаків із родинами складала наприкінці 30-х рр. близько 6 тис. чол. В обов’язках війська було спостереження за східним узбережжям Чорного моря за допомогою збройної флотилії з 29 дрібних суден, а також 10 кінних сотень. Військо підпорядковувалося генерал-губернаторові Новоросії, внутрішнє правління знаходилося в руках наказного отамана і військового правління (у станиці Петровській, потім — у Маріуполі).

З 50-х рр. ХІХ ст. уряд почав переселяти азовців на Північний Кавказ, що викликало невдоволення і заворушення в середовищі козацтва. На підставі указу від 11 жовтня 1864 р. Азовське козацьке військо в 1865 р. було скасовано. Козаки з родинами були переведені в селянський стан.