Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Гайдамацький рух, його характер і рушійні сили

Посилення панщини, феодального і національно-релігійного гноблення викликало хвилю повстань на Правобережній Україні. На початку XVIII ст. тут виникла нова форма антифеодальної і народно-визвольної боротьби, відома за назвою гайдамацького руху.

Перше велике гайдамацьке повстання спалахнуло на Правобережній Україні в 1734р. Найбільший гайдамацький загін очолив начальник надвірних козаків князя Любомирського сотник Верлан. Повстанці заволоділи Вінницею та іншими містами. На Брацлавщині діяли загони Матвія Гриви, Григорія Ведмедя, Мартина Моторного. Тільки за допомогою введених на Правобережжя царських військ польська шляхта змогла придушити цей народний виступ.

Протягом 30—40-х років XVIII ст. у Чорному, Лебединському та інших лісах неодноразово формувалися нові загони повстанців. Велике повстання спалахнуло навесні 1750р. З нього почалася нова хвиля визвольного руху. Десятки загонів, очолюваних Марком Мамаєм, Мартином Теслею, Іваном Подолякою і багатьма іншими, діяли в багатьох районах Правобережжя. Польська шляхта залишила свої володіння на Брацлавщині, Київщині, Волині і Поділлі. Гайдамацькі загони часто здійснювали успішні напади навіть на такі добре укріплені міста-фортеці, як Вінниця, Володарка, Умань та інші.