У 1792 р. російський уряд для закріплення свого панування на Північному Кавказі переселив козаків на Кубань. Козаків розмістили уздовж т.зв. Чорноморської прикордонної лінії, що проходила від р. Лаби по правому березі р. Кубані до Азовського моря. У1792—1793 рр. на Кубань було переселено близько 25 тис. козаків, їм була виділена територія площею близько 30 тис. кв. км. Колишні запорожці складали 40 куренів, які із середини XIX ст. стали називатися станицями. Центром військових земель стало засноване у 1793 р. м. Катеринодар (нині Краснодар).

На Кубані Чорноморське козацьке військо поповнювалося за рахунок переселення колишніх реєстрових козаків із Чернігівщини і Полтавщини, колишніх слобідських козаків, а також козаків реформованих українських козацьких військ: Усть-Дунайського, Азовського, Бузького, Катеринославського та ін. Основні переселенські кампанії пройшли в 1808—1811 рр., 1820—21 рр., 1832 р., 1848—49 рр., під час них з України на Кубань переселилося більше 77 тис. чол. У 1860 р. Чорноморське козацьке військо ввійшло до складу Кубанського козацького війська.