Основною метою своєї діяльності на посаді гетьмана Д. Апостол вважав підписання традиційної російсько-української угоди. У серпні 1728 р. гетьман одержав відповідь на свої пропозиції у вигляді указу царського уряду, що одержав назву «Рішительні пункти». Це був не двосторонній договір, а розпорядження, покликане регулювати внутрішнє життя Гетьманщини як складової частини єдиної в державному відношенні Російської імперії.

За цим наказом гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами. Дозволялося тільки вирішувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом царського представника.

На усі військові посади Гетьманщини повинні були обиратися особи з числа старшини (а не російських офіцерів), однак, вони повинні були затверджуватися особисто імператором. Нижчу старшину затверджував гетьман.

Вищою судовою інстанцією ставав Генеральний суд. Він складався з трьох росіян і трьох українців і очолювався гетьманом, але «головним суддею» вважався імператор.

Скасовувалася заборона росіянам купувати землі в Україні, хоча і було обговорено, що нові землевласники повинні коритися українській адміністрації.