Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Участь українських полків у воєнних діях на землях Московії (Росії), Прибалтики і Речі Посполитої

Основною метою Росії у війні проти Швеції був вихід у Західну Європу через Балтійське море. Хоча ця війна, що одержала назву Північної, не відповідала інтересам України, гетьман І. Мазепа постійно на вимогу царя Петра I надавав козацькі війська для ведення воєнних дій на територіях Північної Росії, Прибалтики, Речі Посполитої. Козаки брали участь у цих походах за свій рахунок, не

одержуючи ні платні, ні боєприпасів, ні продовольства і фуражу для коней. Їхні загони підкорялися офіцерам царської армії (значну частину яких до того ж складали німці) і використовувалися на важких шанцевих роботах і в найбільш кровопролитних боях. Часто козаків використовували як безкоштовну робочу силу на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень, а також для осушення боліт і риття каналів. Так, 12-тисячний козацький корпус був посланий під Нарву, і хоча він прибув туди вже після перемоги російських військ, тяжкий перехід в надзвичайно несприятливих зимових умовах призвів до загибелі та каліцтва значної частини козаків. Невдовзі після цього до Прибалтики було направлено ще 7 тис. козаків. Після вторгнення шведів до Литви 40 тис. козаків було відправлено до Білорусії, а близько 20 тис. на чолі з полковником Д. Апостолом на півночі Прибалтики спільно з російськими військами прийняли участь у розгромі кількох шведських військових частин.

Протягом 1689—1701 рр. війська І. Мазепи разом із російською армією брали участь також у 20 походах проти Туреччини і Кримського ханства. Так, ще на початку весни 1689 р. 40 тис. українських козаків на чолі з Мазепою брали участь у поході російської армії В. Голіцина на Крим. У липні 1696 р. козаки зіграли основну роль в узятті турецької фортеці Азов.

Втрати в козацькому війську під час походів складали 50—60%. Постійні (2—3 рази на рік) походи, що тривали до 5—6 місяців, розоряли також козацькі і селянські господарства, за рахунок яких козаки несли свою службу. Війни, у яких брали участь козаки, не відповідали інтересам України. Єдиною метою цих походів була демонстрація гетьманом своєї лояльності російському цареві.

У результаті, як серед рядового козацтва, так і серед значної частини старшини, ширилося невдоволення політикою гетьмана.

Крім цього, козаків турбувало обмеження царським урядом їхніх станових прав. Серед козацької старшини поширювалися чутки про ліквідацію козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська в Північну Росію тощо.