Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Українська держава за гетьманства Мазепи

25.07.1687 р. у козацькому таборі під м. Коломаком гетьманом був обраний генеральний осавул Іван Мазепа.

І. Мазепа проводив політику, спрямовану на об’єднання під своєю владою Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя і Слобожанщини. Основною метою діяльності І. Мазепи було прагнення ліквідувати наслідки Руїни, зберегти автономію гетьманської влади, створення відданої гетьманові верстви нової української аристократії, пожвавлення господарського життя і відродження національної культури.

Заручившись підтримкою російського царя Петра I, гетьман при зміцненні своєї влади спирався на старшину, шляхту, духовенство, активно роздаючи їм військові і селянські землі. При покровительстві І. Мазепи була відновлена панщина, власники одержали право бити своїх селян нагайками, заковувати їх у ланцюги і саджати до в’язниць. Почастішали випадки прямого насильницького захоплення старшиною і шляхтою селянських і козацьких наділів. Тисячі селян вільних сіл гетьман передав у володіння своїм прихильникам, хоча й обмежував прагнення шляхти і старшини збільшити кількість панщинних днів, забороняв переводити козаків у селянський стан. При цьому податок на земельну власність рядових козаків за роки правління І. Мазепи збільшився в 2 рази.

Земельна власність старшин існувала у вигляді рангових (гетьманські і царські дарування на час зайняття даної посади) і приватних володінь. Але усе більш виразною ставала тенденція перетворення тимчасових (рангових) маєтків на постійні. Сам І. Мазепа володів більш ніж 120 тис. селян, які знаходилися в його маєтках, переважно рангових.

Майнова нерівність серед козацтва, яка значно поглибилась за часів гетьманування І. Мазепи, була узаконена в 1698р. Відповідно до майнового стану всіх козаків розділили на виборних (які несли військову службу) і підпомічників (які господарювали, забезпечуючи виборних спорядженням і коштами для несення служби).

За 20 років перебування на посаді гетьмана, І. Мазепа зосередив у своїх руках величезну особисту владу, жорстоко придушуючи конкурентів із числа старшини, незадоволених його авторитарним правлінням, та виступи запорожців, котрі називали його «вітчимом України».

Посилення експлуатації низів розширювало прірву між старшиною і рядовими козаками, що в 1692 р. послужило причиною повстання в південних полках під проводом канцеляриста Петра Івановича (Іваненка).

Одним із найважливіших напрямків загальної державної політики Мазепи була культурно-освітня діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, друкарства гетьман вкладав величезні кошти. Пожертвування гетьмана І. Мазепи змінили архітектурні обриси багатьох міст, зокрема, Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина, Бахмача та ін. І. Мазепа заклав більше десятка нових храмів, сприяв відновленню багатьох стародавніх церков.