«Вічний мир» 1686 р. між Польщею і Росією, підписаний у Москві, підбивав підсумок багаторічній боротьбі цих двох держав за оволодіння українськими землями в період Руїни. У його основі лежали положення Андрусівського миру 1667 р. Текст договору складався з преамбули і 33 статей. Річ Посполита визнавала приналежність до Московського царства Лівобережної України, Києва, Запорожжя, Чернігово-Сіверської землі з Черніговом і Стародубом. Польща відмовлялася від претензій на Київ, за що отримувала 146 тис. руб. компенсації. Брацлавщина і Південна Київщина повинні були залишатися нейтральною незаселеною зоною між двома державами. Північна Київщина, Волинь і Галичина відходили до Польщі. Поділля залишалося під владою Туреччини (згодом згідно з Карловицьким мирним договором 1699 р. воно перейшло до Польщі).

Результатом «Вічного миру» було остаточне затвердження розчленування України.