14.09.1659 р. неподалік від Фастова чорна рада обрала гетьманом дев’ятнадцятирічного Юрія Хмельницького, який спочатку проводив політику лояльності до Росії. Але російський уряд, відчуваючи свою перевагу, нав’язав йому новий договір (Переяславські статті 1659 р.), що надавали Україні лише обмежену автономію в складі Росії. Ю. Хмельницький не мав авторитету серед старшини і швидко став іграшкою в руках лідерів політичних угруповань. Усвідомлюючи свою слабість як керівника, він вже в лютому 1660 р. почав висловлювати сумніви в доцільності свого перебування на посаді гетьмана.

У ході російсько-польської війни, яка незабаром почалась, Ю. Хмельницький пішов на підписання нерівноправного договору з польським урядом — Слободищенського трактату 1660 р. За цим договором на Правобережній Україні розташувалися на постій жовніри (польська наймана армія), що грабували населення, а також поверталися у свої маєтки вигнані раніше польські пани. Це викликало масове повстання проти гетьмана. Ю. Хмельницький після двох невдалих спроб поширити свою владу на Лівобережжя відмовився від гетьманства і постригся в ченці під ім’ям Гедеон.

Після його відходу Гетьманщина фактично поділилася на Лівобережну і Правобережну. Причому лівобережна старшина орієнтувалася переважно на Росію, правобережна — на Польщу.