У 1657 р. загострилися відносини між різними угрупованнями козацької старшини. Частина полків була незадоволена політикою гетьмана і тривалою війною. Запорожці обвинувачували Хмельницького в незаконних поборах і особистому збагаченні, готуючись до війни проти нього. Важко хворий Хмельницький змушений був відмовитися від планів проголосити себе князем і заснувати монархічну династію. Він обмежився тим, що привів до присяги 26 представників генеральної старшини на вірність своєму 16-літньому синові Юрієві (єдиному, що залишився в живих), як спадкоємцеві гетьманського звання, призначивши його опікунами генерального писаря Івана Виговського, полковника Лесницького і генерального осавула Ковалевського. Розвал військового союзу з Трансільванією і Швецією остаточно підірвав сили гетьмана. Він помер 27 липня 1657 р.

Смерть Хмельницького значно ускладнила справу визволення України: загострилися протиріччя між старшиною, яка прагнула одержати феодальні привілеї, і рядовим козацтвом, розгорнулася боротьба старшинських угруповань за владу, що привела до Руїни.