Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Воєнні дії проти Польщі в 1654—1655 рр.

Восени 1654 р. польська армія вторглась на Брацлавщину, руйнуючи міста і знищуючи українське населення. Узимку вона з’ єдналася з татарами, взявши в облогу Умань, обороною якої керував уманський полковник Іван Богун. На допомогу уманцям виступив Б. Хмельницький у союзі з десятитисячним загоном російських стрільців. Поляки, знявши облогу, зустріли україно-російську армію під м. Охматовим на Черкащині. Битва завершилася з незначною перевагою Б. Хмельницького, однак, через утому армії він не зміг скористатися перемогою й остаточно розгромити поляків. Навесні 1655р. Хмельницький почав похід у Галичину для визволення з-під польського панування всіх етнічних українських земель. Більшість фортець здавалася йому без бою.

19 березня українська армія розгромила військо коронного гетьмана Станіслава Потоцького під Городком, і в той же день, підійшовши до Львова, взяла його в облогу. Одержавши викуп, Хмельницький відійшов від міста, громлячи розрізнені польські загони. У листопаді Хмельницький здобув ще одну перемогу під м. Озерною.

Одночасно на території Білорусії і Смоленщини успішно діяли українські і російські війська, що витіснили звідти литовську армію і зайняли частину Литви разом з її столицею Вільно. Українські війська, які зайняли Південну Білорусію, запроваджували там козацькі порядки, створивши на її території кілька білоруських козацьких полків. Між козаками, що приводили білоруське населення до присяги гетьманові, і російськими воєводами, що вимагали присяги на вірність царю, виникали розбіжності.

Успішними воєнними діями українсько-російських сил скористалася Швеція, котра вступила у війну проти Польщі у союзі з Бранденбургом. Польська армія не витримала війни на два фронти і капітулювала. Польський король Ян-Казимир утік у Сілезію. Литва прийняла шведський протекторат, а бранденбурзький курфюрст приєднав до своєї держави Пруссію, яка раніше належала Польщі.