У 1648 р. Б. Хмельницький на Січі був обраний гетьманом і розіслав по Україні універсали, в яких закликав народ піднятися на боротьбу проти шляхти. Крім цього, ще до початку війни Хмельницький установив союзницькі відносини з перекопським мурзою Тугай-Беєм, звільнивши без викупу його сина, що потрапив у полон. Фактичним проголошенням війни стала вимога Б. Хмельницького вивести з території Наддніпрянщини королівські війська і скасувати «Ординацію» 1638 р. Усвідомивши небезпеку сформованої ситуації, польські власті почали мобілізацію сил для придушення повстання. На утихомирення запорожців вирушило два загони. Перший загін чисельністю в 6 тис. чол., у тому числі 2 тис. реєстрових козаків, очолив син коронного гетьмана Стефан Потоцький. Другий загін чисельністю в 4—5 тис. чол., що складався з реєстровців і німецьких найманців, спускався по Дніпру. Його очолювали генеральний осавул реєстрового козацтва Іван Барабаш і Ілляш Караїмович. Слідом за ними виступили основні польські сили під керівництвом гетьманів Миколи Потоцького і Мартіна Калиновського.