Петро Конашевич (Кононович) Сагайдачний - виходець зі шляхетської української родини, випускник Острозької академії. З 1605 по 1622 р. із перервами він обирався гетьманом Війська Запорозького. П. Сагайдачний проводив політику, спрямовану на об’єднання і зміцнення козацького війська і мирне співіснування козацтва з Річчю Посполитою, засноване на взаємній вигоді: для польського уряду козаки були безкоштовним військом, яке захищало кордони, а уряд, у свою чергу, гарантував їхні привілеї. Фактично саме П. Сагайдачному вперше удалося організувати розрізнені козацькі ватаги в єдине велике військо з міцною дисципліною і високими бойовими якостями. Козаки під його керівництвом брали активну участь практично у всіх війнах, які вела в той період Польща - як у боротьбі з татарсько-турецькою загрозою, так і у війні за російський престол, на який претендував польський король Сигізмунд III Ваза. Зокрема, під час походу поляків на Москву в 1618 р. саме козаки П. Сагайдачного врятували від загрози російського полону королевича Владислава - майбутнього короля Владислава IV. Натомість гетьман зміг домогтися фактичного визнання прав козаків як королем, так і місцевими воєводами і старостами. П. Сагайдачний був першим гетьманом, який відкрито виступив на підтримку православ’я. В 1620р. він «із усім військом» вступив у Київське братство. У тому ж році на його запрошення під охороною козаків у Київ таємно прибув єрусалимський патріарх Феофан, який відновив православну церковну ієрархію в Україні і Білорусії.

Одним з основних напрямків зовнішньої політики П. Сагайдачного було створення могутньої антитурецької коаліції. З цією метою він установив і підтримував міжнародні дипломатичні зв’язки: з Росією, Грузією, Іраном.

У 1617р. за його підтримки Військо Запорозьке стало членом Європейської ліги боротьби з Портою (турецькою Османською імперією).