Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Козацтво як явище світової історії

Козацтво виникло і сформувалося в другій половині XV - XVI ст. як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального і національно-релігійного гноблення, посилення кріпосництва.

На нових землях козацтво створило своєрідні форми організації й управління. Козаки, подібно до мешканців міст, що мали право на самоврядування, об’єднувалися в громади, якими керували виборні особи. Ці громади були самостійними в управлінні військовими організаціями, які мали свій суд, фінанси та військо, в якому служило все доросле населення. Козацька громада, незважаючи на соціальну диференціацію її членів, в цілому була демократичною організацією, яка протиставила себе феодальній державі. Кожний, хто прибув на козацькі землі, вважався вільною людиною і здобував право користуватися господарськими угіддями на рівні з усіма і брати участь в самоуправлінні, в тому числі в обранні старшини — отаманів, суддів, писарів. Водночас кожен повинен був зі зброєю в руках охороняти поселення, виступати в похід тощо.

Козацтво взяло на себе справу боротьби проти татар. Найбільш видатним явищем в історії козацтва було утворення в середині XVI ст. Запорозької Січі, яка стала центром боротьби не тільки проти зовнішніх ворогів України - Турецької (Османської) імперії і Кримського ханства, але і проти експансії польської шляхти і католицької церкви. Січ стала зародком нової української державності, створивши органи влади (Кіш) і територіального управління (паланки), військо і морський флот, установивши дипломатичні відносини з багатьма державами - Австрією, Ватиканом, Росією, Швецією, Молдавією. Видатний філософ, соціолог і економіст XIX ст. Карл Маркс, ознайомившись із матеріалами з історії Запорозької Січі, охарактеризував її як «демократичну християнську козацьку республіку».