Дмитро Вишневецький - князь з литовської династії Гедиміновичів, який зіграв видатну роль в об’єднанні козацтва і перетворенні його на значну політичну силу. Будучи старостою прикордонних з Диким Полем Черкаського і Канівського староств, він створив під своїм керівництвом загони козаків для боротьби з турецько-татарською загрозою. Улітку 1556 р. після вдалого походу на татарські фортеці Очаків і Іслам-Кермен очолюваний ним загін разом із загонами отаманів Єськовича і Млинського побудував на острові Мала Хортиця «містечко» - укріплення, оточене ровом, валом, дерев’яними вежами і звідним мостом. Багато істориків унаслідок цього вважають його засновником першої Січі, однак немає ніяких даних про перебування у війську Вишневецького саме запорозьких козаків. В той же час самі запорожці у подальшому вважали себе спадкоємцями справи Дмитра Вишневецького, про що свідчить прийняття ними прапора Вишневецьких— малинового полотнища з хрестом, місяцем та зіркою.

Згодом, незадоволений угодовською політикою польського короля у відношенні до Криму, Вишневецький перейшов на службу до російського царя Івана Грозного і продовжував боротьбу з татарами. Стурбований посиленням козацтва, кримський хан Девлет-Ґірей привів війська під Хортицю. Після її 24-денної облоги татари змушені були відступити, і лише одержавши підтримку турецьких і молдавських військ, змогли взяти козацьку фортецю. Д. Вишневецький неодноразово водив загони козаків і російських стрільців у Крим, розгромив татар під Азовом. Однак, не одержавши необхідної підтримки від Івана Грозного в боротьбі з татарами, Д. Вишневецький повернувся в Литву, звідки продовжував боротьбу з Кримом. Під час чергового походу він потрапив у полон до турків і був страчений у Стамбулі. Деякі вітчизняні історики вважають, що саме Д. Вишневецького оспівано в народній думі про Байду.