Вибір місця для створення військово-політичного центру козацтва обумовлювався природними умовами - як необхідністю його успішної оборони, так і прив’язкою до Дніпра - головного шляху морських походів проти Туреччини і Кримського ханства. Вважається, що спочатку розрізнені невеликі січі-засіки (невеликі дерев’яні укріплення) існували в різних місцях, і лише згодом були об’єднані в єдину Запорозьку Січ. За однією з версій, перша Січ була побудована на острові Хортиця, недалеко від переправи Кіскач, через яку татари проникали в Україну. Житлові приміщення в ній розміщались на скелі, з півдня і заходу їх захищав рів глибиною більше 20 метрів. Ця Січ існувала із середини XV до першої половини XVI ст. Її будівництвом керував гетьман Предслав Лянцкоронський. За іншими даними, перша Січ за назвою Комарівська, сформувалася ще в XIV ст. на Середньому Подніпров’ї - на території нинішнього Переяслав-Хмельницького району Київської області..

З 1554 до 1557 рр. на острові Мала Хортиця площею близько 500 гектарів виникла Січ, будівництвом якої керував князь Дмитро Вишневецький. Вона захищалася валами і редутами, висота яких навіть через 400 років становила 12 метрів.

Усього зафіксовано вісім Запорізьких Січей, у тому числі п’ять - на території Нікопольського району нинішньої Дніпропетровської області. Усі Січі були фортецями, оточеними земляними валами, ровами і частоколами з дерев’яними вежами. Усередині фортеці розміщувалися площа з православною церквою, курені (козацькі казарми), ремісничі майстерні, торговельні крамниці тощо.