Причинами проведення Люблінського сейму 1569 р. стали:

— невдачі Литви в Лівонській війні з Росією, розорення і втрата значної частини її території, а також постійні набіги татар, що змусило литовську шляхту шукати захисту у більш сильної Польщі;

— бажання литовської шляхти, права якої постійно порушувалися місцевими магнатами (сплата особливого податку на користь магнатів — «серебщини», постійні «наїзди» магнатів на шляхетські маєтки тощо), одержати привілеї, якими користувалася шляхта польська;

— прагнення польських магнатів, скориставшись важким становищем Литви, захопити приналежні їй українські землі.

Литовська шляхта, а потім шляхта Волині і Підляшшя (яка найбільше страждала від татарських набігів) через голову і попри волю своїх магнатів звернулася з петицією до польського короля Сигізмунда ІІ Августа з вимогою укладення унії між Литвою і Польщею. У січні 1569 р. у м. Любліні був скликаний польсько- литовський сейм для розгляду цього питання. Литовські магнати, які не змогли добитися від короля підтримки своїх вимог щодо широкої автономії Литви, залишили сейм. Однак, після того, як поляки вирішили прийняти на сеймі постанову про приєднання до Польщі Волині і Підляшшя, а також про підготовку війни з Литвою, литовські представники повернулися на сейм.