Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Входження Волині, Чернігово-Сіверщини, Поділля, Київщини і Переяславщини до складу Литовської держави

У ХІV ст. землі Подніпров’я зазнавали постійних грабунків з боку монголо-татар, а Галицько-Волинські землі крім того — постійних нападів з боку Угорщини і Польщі. Прагнучи одержати захист від зовнішніх ворогів, багато руських земель почали встановлювати союзницькі стосунки або переходити у васальну залежність від нового державного утворення — Литовського князівства.

Литовський князь Гедімін (1316—1341 рр.) направив на захоплення руських земель основні зусилля, приєднавши до свого князівства Берестейську і Пінську землі. У 1340р. після смерті галицько- волинського князя Юрія-Болеслава волинські бояри запросили на престол сина Гедіміна — Любарта, об’єднавши Волинь із Литвою на принципах особистої´унії.

Наступник Любарта його брат Ольгерд Гедімінович (1345—1377рр.) намагався об’єднати у своїй державі всі землі колишньої Київської Русі. Скориставшися розпадом Золотої Орди, у 1355—1356рр. він підкорив Чернігово-Сіверські землі, а в 1361—1362 рр. його влада поширилася на Київ, усю Київську землю і Переяславщину.

Підкоривши собі українські землі, Ольгерд розділив їх на удільні князівства, роздавши своїм синам і племінникам. Київське князівство разом з лівобережною Переяславщиною одержав син Ольгерда Володимир. Чернігівське і Новгород-Сіверське — другий син, Корибут-Дмитрой. На Поділлі почали правити племінники Ольгерда брати Коріатовичі.