До XII - першої половини XIII ст. відноситься культурний підйом Галицько-Волинської держави. Значне поширення отримали книжкова справа й особливо літописання.

Центрами культури й освіти в Галицько-волинському князівстві були церква і монастирі. У князівських і єпископських канцеляріях велася жвава переписка з країнами Європи, що викликало необхідність у знанні багатьох іноземних мов. Писемність була поширена і серед городян, і серед рядових дружинників. Книги цінувалися високо. Князь Володимир Василькович, при дворі якого була велика книгописна майстерня, підніс церквам і єпископським кафедрам як коштовні дарунки 36 книг.

У Галицько-Волинських землях ще з початку XI ст. відоме місцеве літописання. У XIII ст. був створений Галицько-Волинський літопис - найбільший літописний пам’ятник України цього періоду, котрий дає уявлення про давньоукраїнську розмовну мову і фольклор. Літопис складається з двох частин: перша присвячена життю і діяльності Данила Галицького, друга - історії Волині. Вона створювалася як літературний твір, і лише пізніше була доповнена хронологією подій («літами»).

Широкий розвиток у князівстві одержали містобудування й архітектура (у першу чергу - храмова). Якщо звичайні будинки будували, в основному, з дерева, то палаци і церкви - з білого тесаного каменю з різьбленими орнаментами. У 1157 р. був побудований найбільший храм князівства - Успенський собор у Володимир- Волинському. Князі активно залучали до містобудування німецьких майстрів. Храми прикрашалися іконами. Збереглися ікони богоматері - Одігірії XIII ст. з Покровської церкви Луцька, святого Юрія-Змієборця XVI ст. зі Львова. Популярна в Польщі ікона Ченстоховської божої матері також була створена в Галицько-Волинському князівстві.

Культура Галицько-Волинської землі стала одним з основних факторів, що дали поштовх формуванню культури українського народу.