Данило Романович Галицький (правив у 1221-1264 рр.) - син Романа Мстиславича, за допомогою Мстислава Удалого прийшов до влади на Волині в 1221 р. і в 1229 р. завершив об’єднання Волинського князівства. Після смерті Мстислава Удалого в1228 р. він став також і князем галицьким (остаточно підкорив собі князівство після боротьби з угорськими феодалами і боярами в 1238 р.). Столицею Галицько-Волинської землі, що продовжила традицію державності Київської Русі, Данило обрав місто Холм (нині Хелм - центр польського воєводства), де побудував могутню фортецю, церкви, заклав великий парк.

Піклуючись про посилення боєздатності збройних сил і прагнучи послабити залежність від великих феодалів при формуванні війська, Данило Галицький у середині 40-х років XIII ст. організував регулярну піхоту («пішці») і переозброїв кінноту. До складу регулярної піхоти, а імовірно, і кінноти Галицько-Волинського князівства, входили умовні власники земельних наділів-феодів, служилі дрібні і середні бояри, а також залежні від них селяни.

У 1239р. Данило Романович заволодів Києвом і після запеклої боротьби з іншими князями, Угорщиною, Польщею і галицькими боярами об’єднав під своєю владою всю Південно-Західну Русь (1245р.). Однак повному об’ єднанню земель Київської Русі в єдиній державі перешкоджало монголо-татарське завоювання. Данило Галицький проводив обережну політику стосовно Золотої Орди, у 1245 р. визнавши себе номінально її васалом. Він використовував переговори з представниками римського папи Інокентія IV для стабілізації положення на західних кордонах свого князівства, але зумів відмовитися від церковної унії. У 1254 р. Данило Романович прийняв від Ватикану королівський титул і вів переговори про церковну унію в обмін на обіцянку папи організувати хрестовий похід проти монголо-татар. У 1264 році Данило Галицький помер у Холмі.

При князі Данилі Галицькому Галицько-Волинське князівство стало центром державного об’єднання земель Київської Русі. Татари перешкодили Данилові зміцнити державу, що відроджувалася, однак у завзятій військовій і дипломатичній боротьбі він не дав їм її знищити.