В 1199 р. волинський князь Роман Мстиславович, скориставшись тим, що останній з князів династії Ростиславичів, яка правила у Галицькому князівстві, помер не залишивши нащадків, захопив Галицьку землю й утворив Галицько-Волинське князівство. Заснована ним династія Романовичів правила цим князівством аж до 1340 рр. У1203 р. Роман Мстиславович захопив Київ і прийняв титул великого князя. Утворена ним держава стала однією з найбільших у Європі. У 1204р. папа римський Інокентій III навіть пропонував Роману Мстиславовичу прийняти королівський титул. Роман Мстиславович вів завзяту боротьбу з місцевим боярством, завершивши її перемогою - встановленням сильної великокнязівської влади. Він успішно воював із польськими феодалами, половцями, вів активну боротьбу за верховенство над давньоруськими землями. Після загибелі князя Романа під час військового походу на Віслу в 1205 р. його синам Данилові було всього чотири роки, а Васильку - два. Галицькі бояри вигнали їх разом з їхньою матір’ю княгинею Ганною, розпочавши між собою боротьбу за владу.

Після смерті Романа Галицько-Волинське князівство розпалося на ряд дрібних князівств, частину його земель захопили угорські і польські феодали, запрошені боярами для допомоги в боротьбі з конкурентами за владу. Феодальні чвари, засилля бояр, навала іноземців викликали народні повстання. Закликаний у 1219 р. городянами новгородський князь Мстислав Мстиславович Удалий вигнав у 1221 р. з Галичини угорських феодалів.