Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Боротьба проти монгольських завойовників

У 1223 р. до південно-східних рубежів Русі підійшов передовий загін монголо-татар під командуванням Субудая. У монголо-татар було добре організоване військо, яке мало на озброєнні ефективні китайські облогові знаряддя. Найбільша чисельність війська досягала 120—140 тис. воїнів, основною ударною силою його була кіннота.

31 травня 1223 р. монголо-татари розбили союзні сили половецьких ханів і руських князів у приазовських степах на ріці Калці. Це був останній великий спільний військовий виступ князів Русі напередодні навали Батия.

Вторгнення на Русь почалося восени 1237р., коли основні сили монголо-татар, перейшовши ріку Воронеж, рушили на руські землі. Династична боротьба між князівськими родами перешкодила об’єднати сили для відсічі ворогові. Після розгрому Північно-Східної Русі монголо-татарське військо рушило на Новгород, однак, одержавши відсіч під Торжком, повернуло на південний захід. У 1239 р. монголо-татари на чолі з Менгу-ханом захопили і зруйнували Переяслав і Чернігів.

Восени 1240р. об’єднані війська Менгу-хана і Батия зруйнували Київ, а в 1241 р. Захопили Галицько- Волинську землю. Загарбники зберегли систему феодальних відносин на Русі. Батий і його спадкоємці зробили своїми васалами місцевих князів, їх руками збираючи непосильні данини і повинності з населення і придушуючи його повстання проти ординських поневолювачів. Золотоординська верхівка вміло грала на протиріччях між князями, на їхньому страху втратити свої привілеї і багатства.