Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Запровадження християнства і його значення

Зміцнення централізованої держави вимагало ідеологічного підкріплення шляхом уведення державної релігії з пануванням головного божества, що уособлювало великокнязівську владу.

Першою спробою релігійного реформування стало створення Володимиром єдиного пантеону богів підкорених племен на чолі з «князівським» богом — громовержцем Перуном. Однак спроба Володимира створити державну релігію на основі язичництва потерпіла крах.

У 988—989рр. Володимир провів другу релігійну реформу. У якості нової державної релігії було прийняте християнство православного (грецького) зразка. Поширення християнства зустрічало протест простого народу, що вклонявся своїм язичницьким богам. Християнство утверджувалося повільно, і на окраїнних землях Київської Русі воно установилося набагато пізніше, ніж у Києві.

Прийняття християнства зміцнювало державну владу і територіальну єдність Київської Русі. Русь, відкинувши «примітивне» язичництво, ставала тепер рівною іншим християнським країнам, зв’язки з якими значно розширилися. Нарешті, прийняття християнства зіграло велику роль у розвитку давньоруської культури.

З прийняттям християнства на Русі виникла церква як особлива релігійна організація. На чолі руської православної церкви був поставлений митрополит, призначуваний константинопольським патріархом, окремі області Русі очолювали єпископи, яким підкорялися священики в містах і селах. Усе населення країни було зобов’язано платити податок на користь церкви — «десятину».