Князювання Святослава (964—972 рр.) — сина Ольги й Ігоря — було спрямовано в основному на розширення кордонів Русі і збройну боротьбу із сусідами.

Протягом 964—966рр. Святослав у результаті численних походів приєднав землі вятичів, завдав поразки Волзькій Болгарії, підкорив мордовські племена, розгромив Хазарський каганат, успішно воював на Північному Кавказі й Азовському узбережжі, відбив натиск печенігів. Однак розгром Хазарського каганату відкрив шлях на Русь кочовим народам Сходу, у першу чергу печенігам.

Крім цього, успішні завойовницькі походи Святослава стривожили Константинополь, який побоювався посилення Русі. У 968р. візантійський імператор запросив Святослава для боротьби з болгарами, зіштовхнувши між собою дві небезпечних для імперії слов’янські держави — Русь і Дунайську Болгарію. Але після того, як Святослав наніс болгарам ряд великих поразок і укріпився в Подунав’ї, наміряючись навіть перенести туди свою столицю, Константинополь виступив на боці болгар і підштовхнув печенігів до набігу на Київ. Перервавши воєнні дії, Святослав у 968 р. на короткий час повернувся до Києва, але вже в 969 р. розпочав другий похід на Балкани. Однак боротьба з Візантією закінчилася невдало: після ряду тактичних перемог Святослав був оточений стотисячним грецьким військом. З величезними втратами йому удалося відійти на Подніпров’я.

Під час повернення в Київ Святослав у 972 р. потрапив у засідку, влаштовану печенігами біля дніпровських порогів за вказівкою Візантії. Він був убитий.