Історія України: від найдавніших часів до сьогодення

Античні міста-колонії в Північному Причорномор’ї: виникнення, населення, політичний устрій

У VII ст. почався процес виникнення грецьких міст у Північному Причорномор’ї. Як правило, нове місто («колонія») засновувалося вихідцями з якогось одного поліса (міста-держави) Греції і зберігало тісні зв’язки зі своєю «метрополією», хоча і було незалежним від неї. Греки створювали свої колонії в заселених місцях, де вони могли одержати від місцевого населення (котре вони називали варварами) рабів і продовольство, знайти ринок збуту для грецьких товарів. Найбільш великими містами-колоніями в Північному Причорномор’ї з VII—VI ст. до н.е. були Тіра (в гирлі Дністра), Ольвія (в гирлі Південного Бугу), Пантікапей (нині Керч), Феодосія, Херсонес (на території нинішнього Севастополя). Навколо заснованого в першій половині VI ст. до н.е. Пантікапея (нині — Керч) виникла Боспорська держава, яка спочатку була об’єднанням самостійних міст, розташованих по обох сторонах Керченської протоки.

Грецькі поліси були, як правило, демократичними рабовласницькими республіками, що мали свою законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії і магістрати) і судову владу. Політичними правами користувалися лише громадяни міста і його метрополії. Правила містом обрана на народних зборах колегія архонтів у складі 5—6 чол. на чолі з першим архонтом. За виконанням законів стежила колегія номофілаків, колегія стратегів здійснювала військову владу. До складу ради міста входив також головний жрець міста — базилевс, що відав релігійними культами.

Вищим органом влади в містах були народні збори, у яких могли брати участь лише вільні громадяни.

Традиційна для греків полісна організація включала саме місто (як центр політичного життя, ремесла, торгівлі і культури) і хору (прилягаючу сільськогосподарську округу). Греки вели торгівлю і займалися ремеслами, маючи також і земельні наділи. Раби були основною продуктивною силою як у ремеслі, так і в сільському господарстві.

Час існування античних міст-держав у Північному Причорномор’ї розділяють на два періоди.

I — грецький (друга половина VII — середина I ст. до н.е.) — виникнення міст-держав та Боспорського царства і їх стабільний економічний розвиток за рахунок посередницької торгівлі між місцевими варварами і Грецією.

II — римський (середина Iст. до н.е. — IVст. н.е.), що почався з воєн понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму (89—63 рр.). Поліси попадають у залежність від Римської держави (Тіра, Ольвія і Херсонес увійшли до складу римської провінції Нижня Мезія). Після вторгнень готів у III ст. і гунів у IV ст. уціліли лише Пантікапей і Херсонес, котрі згодом потрапили під владу Візантійської імперії.