Археологічна культура — це стійка сукупність ознак, властивих матеріальним пам´яткам, які відносяться до однієї території і епохи. Їх знахідки свідчать про певний спосіб життя людей, які залишили ті чи інші пам´ятники минулого Сюди входять:

- певний обряд поховання;

- повторювані форми прикрас;

- приналежності одягу;

- характерні типи знарядь, зброї, побутового інвентаря;

- специфічні особливості у облаштуванні жител і поселень;

- форми кераміки.

Термін «археологічна культура» є основним при описі доісторичної епохи, про яку немає письмових джерел. Археологія виходить з положення, що окремі етнічні утворення розрізняються між собою не тільки мовою, а й культурою, яка створюється в результаті розвитку окремого суспільства. Однак матеріальні пам´ятки, якими характеризується археологічна культура, не обов´язково належать єдиному суспільству, а різний набір матеріальних пам´яток — різним спільнотам людей. Механізми поширення археологічної культури можуть бути різними. Теорія діффузіонізму розглядає, наприклад, такі варіанти, як розселення носіїв культури або передача технології при торгівлі. Іноді при розкопках в одному і тому ж місці знаходять ознаки, характерні для різних культур, що може означати зіткнення або співіснування їх носіїв, а може — еволюцію однієї культури в іншу.

Зазвичай археологічну культуру іменують за якоюсь характерною ознакою, якою вона відрізняється від інших: за формою або орнаментом кераміки й прикрас (наприклад, культура подвійних сокир), обрядом поховання (наприклад, катакомбна культура) тощо або за назвою місцевості, де були вперше знайдені найбільш типові пам´ятники даної культури (наприклад, дніпро-донецька культура).