На основі здійсненого в монографічному дослідженні аналізу та вирішення поставлених завдань можемо зробити відповідні висновки.

  1. Виявлено, що протидія насильству в сім’ї як об’єкт адміністративно - правового регулювання - це комплекс заходів впливу, здійснюваний суб’єктами публічної адміністрації, на яких покладається обов’язок виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню насильства в сім’ї, профілактики такого насильства, попередження, запобігання, припинення насильства, ліквідації його наслідків і притягнення винних осіб до відповідальності, що забезпечується на основі норм адміністративного права, направлених на регулювання суспільних відносини з метою забезпечення конституційних прав та законних інтересів людини і громадянина.
  2. Установлено, що система суб’єктів публічної адміністрації у сфері адміністративно-правового регулювання протидії насильству в сім’ї включає в себе чотири групи суб’єктів: 1) загальної компетенції (Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України); 2) галузевої компетенції (Міністерство соціальної політики України, органи опіки й піклування, кризові центри, центри медико-соціальної реабілітації тощо);

1) функціональної компетенції (правоохоронні органи - прокуратура, ОВС);

2) суб’єкти, які можуть брати участь у протидії насильству в сім’ї (служби у справах дітей, заклади освіти, заклади охорони здоров’я, неурядові організації тощо.

  1. Визначено систему принципів адміністративно-правового регулювання протидії насильству в сім’ї як сукупність основних, вихідних положень і керівних ідей діяльності органів публічної адміністрації, до якої входять такі принципи: 1) компетентності суб’єктів; 2) збереження конфіденційності інформації про вчинення насильства в сім’ї та потерпілих від нього; 3) взаємодії суб’єктів; 4) пріоритету профілактичних заходів щодо насильства в сім’ї над заходами адміністративної відповідальності;

3) індивідуального підходу до кожного випадку насильства в сім’ї;

4) комплексності, системності, послідовності і плановості регулювання протидії насильству в сім’ї; 7) всебічної пропаганди; 8) невідворотності відповідальності; 9) участі громадських організацій та громадськості у протидії насильству в сім’ї.

  1. Зроблено висновок, що механізм адміністративно-правового регулювання протидії насильству в сім’ї складається з основних елементів, до яких належать адміністративно-правові норми, акти реалізації суб’єктивних прав і обов’язків, правові відносини, форми діяльності суб’єктів публічної адміністрації, що використовуються з метою адміністративно-правового регулювання протидії насильству в сім’ї, суб’єкти публічної адміністрації та принципи їх діяльності, а також факультативних елементів - актів тлумачення норм права, законності, правосвідомості та правової культури.
  2. Доведено, що провідними індивідуальними адміністративними актами управління у сфері адміністративно-правового регулювання протидії насильству в сім’ї як форми діяльності публічної адміністрації в досліджуваній нами сфері є офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї, захисний припис і направлення на проходження корекційної програми, що виносяться в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності на підставі закону працівниками служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей з метою здійснення протидії насильству в сім’ї та забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина, у результаті видання яких виникають, змінюються або припиняються конкретні адміністративні правовідносини в досліджуваній сфері.
  3. Виявлено, що система адміністративних стягнень за вчинення насильства в сім’ї є неефективною та такою, що потребує комплексного змінення з доповненням її не лише стягненнями карального характеру - штрафом, установленням кримінальної відповідальності з адміністративною преюдицією повторного вчинення насильства в сім’ї та за порушення чи невиконання захисного припису, а й попереджувальними та профілактичними адміністративними стягненнями у вигляді направлення до лікувально-трудових профілакторіїв осіб, які хворі на хронічний алкоголізм, наркоманію чи токсикоманію та протягом року притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім’ї у стані, пов’язаному з їх захворюваннями.
  4. Зроблено висновок про необхідність запровадження позитивних заходів США, Канади та деяких країн Європи у сфері протидії насильству в сім’ї в частині вилучення особи-агресора з місця спільного проживання з потерпілою особою на певний термін; запровадження такої важливої гарантії безпеки потерпілого від насильства в сім’ї, як надзвичайного охоронного ордеру, який дозволяє терміново втрутитися в інцидент насильства і здійснити дієвий захист потерпілої особи негайно; створення спеціального підрозділу поліції з протидії насильству в сім’ї; використання спеціальних електронних ЄРБ-браслетів, за допомогою яких поліція отримує сигнал про те, що особа, яка вчинила насильство в сім’ї, наближається до потерпілого, і може негайно реагувати на це; запровадження кримінальної відповідальності за невиконання надзвичайного охоронного ордеру.
  5. Надано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері протидії насильству в сім’ї, зокрема:

- удосконалено конструкцію диспозиції статті 173-2 КУпАП та запропоновано її таку редакцію: «Вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, сексуального чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, завдання одного удару особі, спричиненого по тих частинах тіла, удар по яких не може спричиняти ушкодження різних внутрішніх органів, що не викликало тілесних ушкоджень; погрози, образи, переслідування, залякування та інші дії, визначені законодавством як психологічне насильство; дії сексуального спрямування, які не мають кримінального характеру; позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право тощо), унаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї, - тягнуть за собою»;

- запропоновано внести зміни до статті 173-2 КУпАП, доповнивши її частиною третьою, яку викласти в такій редакції: «Розголошення відомостей про насильство в сім’ї особами, яким вони стали відомі у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, та особами - учасниками адміністративного провадження, - карається»;

- запропоновано доповнити статтю 173-2 КУпАП приміткою, яка передбачала б адміністративну відповідальність за вчинення особою в сім’ї будь-яких кримінально караних дій, провадження за якими було закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 284 КПК України;

- запропоновано доповнити Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15 листопада 2001 року № 2789-ІІІ статтею 2-1 «Принципи протидії насильству в сім’ї», в якій закріпити сформовану нами систему принципів.