Відповідно до мети і завдань монографічного дослідження, на основі здійснення аналізу загальноєвропейського та національного законодавства, досягнень адміністративно-правової науки та юридичної практики нами наведено теоретичне узагальнення й подано нове розв’язання наукового завдання щодо розвитку адміністративно-правових засад інформаційного суспільства та запропоновано низку висновків, пропозицій і рекомендацій. Основні з них такі:

  1. Доведено, що інформаційне суспільство як об’єкт адміністративно- правових відносин - це різноманітні блага у формі ефективного виявлення, фіксації та переробки інформації, технологій (персональні комп’ютери, інформаційні послуги та ін.), виробництва знань (наука, мистецтво, освіта та ін.), публічних технологій (електронний уряд, самоврядування, партії та вибори), інформаційної економіки (інформаційні товари й послуги, освіта, правова система, видавнича сфера, ЗМІ, комп’ютерне виробництво), культури інформаційного суспільства (цивілізовані правила подання, сприймання та користування інформацією), які становлять публічну цінність для споживачів інформаційних ресурсів, а також діяння суб’єктів публічної адміністрації щодо забезпеченням права фізичних та юридичних осіб на інформацію, свободи інформації та законних інтересів фізичних і юридичних осіб в інформаційному суспільстві, які здійснюються на основі адміністративно-правових норм.
  2. Виявлено, що спеціальні принципи адміністративного права у сфері інформаційного суспільства - це основні вихідні, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується діяльність суб’єктів публічної адміністрації щодо забезпечення прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб в інформаційному суспільстві. До таких основоположних засад слід віднести принцип людиноцентристського спрямування діяльності публічної адміністрації та зв’язаності публічної адміністрації міжнародним правом і національним законодавством під час їхньої негативної правової діяльності та низку принципів зобов’язальної ролі суб’єктів публічної адміністрації в системі інформаційного суспільства щодо якнайповнішого забезпечення прав, свобод та законних інтересів невладних фізичних і юридичних осіб.
  3. Доведено, що адміністративно-правові аспекти прав людини в інформаційному суспільства полягають у сукупності загальних (природних), міжнародних, конституційних і спеціальних адміністративних прав, негативних і позитивних можливостей фізичних і юридичних осіб в Україні, які має забезпечувати публічна адміністрація. До таких прав насамперед належать свобода слова, право на інформацію і звернення, право на таємницю кореспонденції, право кожного на свободу творчості, право допуску до інформації та право на приватність.
  4. Доведено, що механізм адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційного суспільства - це змістовна (цілеспрямована на людину та її права) ознака та формальна, як сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких забезпечується правовий вплив публічної адміністрації на суспільні відносини інформаційного суспільства шляхом переведення нормативності права в упорядкованість суспільних відносин у цій сфері, що здійснюваний за допомогою системи адміністративних засобів і форм з метою ефективного забезпечення інформаційних прав, зокрема права збирати інформацію, права зберігати інформацію, права вільно використовувати інформацію і права поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб.
  5. До елементів механізму адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційного суспільства належать: норми адміністративного права та їх зовнішнє вираження - джерела адміністративного права; спеціальні принципи діяльності публічної адміністрації у сфері інформаційного суспільства; адміністративно-правові відносини у сфері інформаційного суспільства; адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, яка забезпечує права і свободи в цій сфері; форми та методи діяльності суб’єктів публічної адміністрації та адміністративні процедури забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб в інформаційному суспільстві.
  6. Доведено, що адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації у сфері інформаційного суспільства полягає в сукупності прав, обов’язків і відповідальності публічної адміністрації (передусім громадських об’єднань), які відповідно до законодавчо визначеної компетенції (обов’язкової чи факультативної) забезпечують права й законні інтереси фізичних і юридичних осіб у сфері інформаційного суспільства та мають право використовувати передбачені для них законодавством права.
  7. Визначено, що форми діяльності публічної адміністрації у сфері регулювання інформаційної сфери - це зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій загальної та спеціальної публічної адміністрації, здійснене в рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети - публічного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави у сфері інформаційного суспільства.
  8. Адміністративно-правові аспекти передового європейського досвіду у сфері інформаційного суспільств полягають у тому, що воно базується на концепціях інформаційної економіки, розвитку глобального ринку інформаційних послуг та електронної торгівлі, дотримання культурної самобутності та ідентичності, захисту права інформаційної інтелектуальної власності - шляхом розвитку цифрових мереж інтегрованих послуг, широкосмугових ліній зв’язку, мобільної телефонії, супутникового зв’язку, проведення інформаційних кампаній на засадах відкритої конкуренції, яка призводить до здешевлення інформаційних послуг і подолання технологічного розриву між країнами.
  9. Доведено, що основними напрямками вдосконалення у сфері інформаційного суспільства в Україні є англізація, заходи щодо безвізового режиму між Україною та країнами-учасницями ЄС і запровадження зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, активне проведення інформаційних компаній щодо протидії агресії «Рузького миру», створення ІТ-технологічних парків та ін., звільнення від ПДВ операцій зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національного культурного продукту й інформаційної промисловості та ІТ-технологій.
  10. Удосконалено статтю 15 Конституції України шляхом конкретизації відповідальності держави за розвиток і функціонування інформаційного суспільства, свободи преси, інших засобів масової інформації та Інтернету, зобов’язання висвітлювати через них відомості про стан справ у державі та дотримання прав і свобод громадян.
  11. Удосконалено законодавство в аналізованій сфері, зокрема частину 7 статті 212-3 «Порушення права на інформацію та право на звернення», яку слід викласти в такій редакції: «Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, невчасне надання відповіді або надання відповіді не по суті (формальної відповіді), інше порушення Закону України «Про звернення громадян» - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».