Адміністративно-правові засади інформаційного суспільства

3.2. Напрямки вдосконалення законодавства у сфері інформаційного суспільства в Україні

Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації; створення різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій (далі - ІКТ) і загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення. За цей час сформовано певні правові засади побудови інформаційного суспільства: прийнято низку нормативно- правових актів, які зокрема регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, упровадження електронного документообігу, захисту інформації. Україна готує і має значну кількість висококваліфікованих фахівців з ІКТ, математики, кібернетики; у країні постійно зростає та поновлюється парк комп’ютерної техніки, сучасних систем і засобів телекомунікації, зв’язку; високим є ступінь інформатизації банківської сфери [36].

Одним із головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися й обмінюватися ними, щоб отримати можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному й особистому розвиткові та підвищуючи якість життя [36].

Законом України від 9 січня 2007 р. № 537-У було затверджено Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, що не втратили своєї актуальності й в умовах сьогодення. Оскільки ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно зі світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України, оскільки: відсутня координація зусиль державного і приватного секторів економіки з метою ефективного використання наявних ресурсів; ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, упровадження ІКТ у соціально- економічну сферу, зокрема в сільське господарство, є низькою; наявне відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, у використанні безготівкових розрахунків за товари і послуги тощо; рівень інформатизації окремих галузей економіки, деяких регіонів держави є низьким; розвиток нормативно- правової бази інформаційної сфери - недостатнім; створення інфраструктури для надання органами державної влади та місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет відбувається повільно; рівень комп’ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, упровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ - повільним; рівень інформаційної представленості України в інтернет-просторі є низьким, а присутність україномовних інформаційних ресурсів - недостатньою; рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів і впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки й суспільного життя; спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп’ютерних і телекомунікаційних засобів, поглиблення «інформаційної нерівності» між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення; не вирішуються в повному обсязі питання захисту авторських прав на комп’ютерні програми, відсутні системні державні рішення, спрямовані на створення національних інноваційних структур (центрів, технополісів і технопарків) із розробки конкурентоспроможного програмного забезпечення [36].

Водночас склалися такі передумови, які вимагають прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні. Насамперед це пов’язано з соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, унаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою ІКТ. Така нерівність негативно впливає на конкурентоспроможність країн і життєвий рівень людей [36].

Виходячи з такого стану речей, аналізований Закон визначив, що основним завданням розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних ІКТ в отриманні можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об’єднаних Націй, Декларацією принципів та Планом дій, напрацьованих на всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року) [36].

При цьому основними стратегічними цілями розвитку інформаційного суспільства в Україні визначені такі: прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя, зокрема в економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості; розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція зі світовою інфраструктурою; державна підтримка нових «електронних» секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо); створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров’я, освіти, науки, культури, охорони довкілля; збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування; державна підтримка використання новітніх ІКТ засобами масової інформації; використання ІКТ для вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами; досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих ініціатив; захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримки демократичних інститутів і мінімізації ризику «інформаційної нерівності»; удосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин; покращення стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТ [36].

Відзначаючи позитивні чинники аналізованого Закону, необхідно зазначити, що більшість його положень залишилися нереалізованими тією чи іншою мірою, а деякі - взагалі. Тим самим законодавство у цій сфері вимагає подальшого розвитку шляхом прийняття нового Закону України «Про забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні».

В умовах сьогодення зазначені прогалини в законодавстві намагаються усунути за рахунок змін і доповнень до чинних законів. Так, відповідно до проекту Закону України від 2 лютого 2015 р. № 1908 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав громадян на безпечний інформаційний простір» пропонується, що з метою захисту інформаційної безпеки спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України має право своїм рішенням вводити обмеження щодо осіб, діяльність яких загрожує національним інтересам, територіальній цілісності та безпеці України. З моменту прийняття рішення про введення обмежень трансляція, ретрансляція, будь-яке інше публічне сповіщення аудіовізуальних творів за участю осіб, щодо яких введено такі обмеження, забороняється. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України щомісячно розміщує інформацію щодо осіб, стосовно яких введено обмеження, на своєму сайті й у офіційних виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії [122].

Незважаючи на наміри суб’єкта законодавчої ініціативи народного депутата України Б. Берези боротися з ідеологією «Рузького миру» негативними засобами, на наш погляд, прийняття такого акта є недоречним, адже найкращою протидією «Рузькому миру» є успіхи в енергетичній, економічній, соціальній реформах чинної влади, зокрема й у сфері інформаційного суспільства.

Позитивні заходи щодо захисту вітчизняного простору передбачено в Постанові Верховної Ради України від 9 жовтня 2015 р.№ 3302 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України та підтримки національного культурного продукту». Згідно з нею пропонується:

1) звільнити від ПДВ операції зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національного культурного продукту;

2) розробити й подати до Верховної Ради України проект Закону України «Про національний культурний продукт» [99].

Ми підтримуємо автора законодавчої ініціативи народного депутата України Д. Тимчука щодо підтримки національного культурного продукту у сфері інформаційного суспільства шляхом внесення змін і доповнень до

Податкового кодексу стосовно звільнення від ПДВ операцій зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національного культурного продукту і розробити й подати до Верховної Ради України проект Закону України «Про національний культурний продукт».

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 24 лютого 2015 р. № 2227 «Про проведення парламентських слухань на тему: «Стратегія культурно-інформаційного розвитку держави: міжрегіональний діалог» Кабінет Міністрів України підготував і подав до Верховної Ради необхідні інформаційно-аналітичні та довідкові матеріали щодо тематики парламентських слухань і конкретні пропозиції до проекту їх рекомендацій, а також визначити доповідачів із зазначеного питання. Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності постановлено забезпечити підготовку та проведення парламентських слухань і внести пропозиції щодо їх рекомендацій; запросити для участі в парламентських слуханнях представників органів державної влади, місцевого самоврядування, релігійних конфесій, політичних партій, інших об’єднань громадян, наукових установ, представників громадськості; Національній телекомпанії України та Національній радіокомпанії України за участю Інформаційного управління Апарату Верховної Ради України забезпечити в установленому порядку трансляцію парламентських слухань на Першому загальнонаціональному каналі Національної телекомпанії України та Першому загальнонаціональному каналі Національної радіокомпанії України; Управлінню комп’ютеризованих систем, Інформаційному управлінню Апарату Верховної Ради України та Дирекції телерадіопрограм Верховної Ради України забезпечити аудіо- та відеотрансляцію парламентських слухань у мережі Інтернет [98].

Дуже важливою для українського народу в умовах російсько- терористичної агресії є інформаційна безпека. Міністерством інформаційної політики України розроблено проект концепції інформаційної безпеки України, яка спрямована на створення передумов для розвитку такого потенціалу інформаційної сфери України, за якого забезпечується її випереджальний розвиток, а зовнішні негативні впливи не створюють реальних небезпек національній інформаційній безпеці держави. Ключове завдання системи інформаційної безпеки - забезпечити сталість такого розвитку, не припускаючи негативних впливів з боку сторонніх суб’єктів. Реалізація на практиці такого підходу до інформаційної безпеки держави може здійснюватися виключно за участі всіх внутрішніх суб’єктів інформаційних відносин та за умов ефективної взаємодії держави з громадянським суспільством, приватним сектором та окремими громадянами в інтересах ефективного розвитку інформаційної сфери і спільного захисту такого розвитку від зовнішніх загроз [124].

На думку К. Найман-Меткалф, концепція інформаційної безпеки України спрямована на створення передумов для розвитку такого потенціалу інформаційної сфери України, який забезпечує її розвиток та дозволяє уникати зовнішніх негативних впливів з метою попередження пропаганди, спрямованої проти країни з-за кордону. Дослідниця вважає, що свобода слова не є абсолютним правом (ми з цим не згодні), однак обмеження мають застосовуватися обережно з огляду на важливість права: не лише як основного права, але й як передумови для використання інших прав людини та основоположних свобод. Необхідно враховувати пропорційність і необхідність застосування обмежень свободи слова [115].

Відповідно до концепції інформаційної безпеки України визначено механізми її реалізації, що має реалізуватися через сукупність нормативно- правових актів, відповідальність за розробку і виконання яких несуть суб’єкти забезпечення сталого інформаційного розвитку та інформаційної безпеки. При цьому спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері реалізації державної інформаційної політики вживає заходів щодо забезпечення цілісності та узгодженості політики у сфері інформаційної безпеки та захисту інформаційного суверенітету України [124].

При цьому К. Найман-Меткалф, здійснюючи постатейний аналіз та пояснюючи моменти, які викликають занепокоєння, надає відповідні рекомендації: не рекомендується боротися з пропагандою шляхом запровадження нових правових норм. Це може виявитись неефективним, навіть контрпродуктивним, кроком і загрожувати свободі слова та свободі засобів масової інформації; концепція містить багато нечітко сформульованих положень, які потенційно можуть обмежувати свободу слова; необхідно надавати перевагу ефективному застосуванню чинних норм, які гарантують свободу слова та встановлюють законні обмеження (тобто пропорційні та необхідні); правовий характер концепції необхідно роз’яснити таким чином, щоб її статус стосовно законів, актів регуляторних органів і політик був чітко визначеним. Якщо Концепція має нижчий статус, ніж закони, тоді її положення не можуть змінювати зміст законів. Це має бути чітко та однозначно визначено; концепція не має містити жодних положень, які б припускали, що держава буде брати участь у створенні медійного контенту або надмірно впливати на нього шляхом регулювання діяльності ЗМІ; концепція не має містити жодних положень, які б припускали, що в балансі між свободою вираження поглядів та можливими приводами для її обмеження останні мають більшу вагу; положення про заборону критикувати владу або подібні положення мають бути видалені з тексту; функції та повноваження Ради національної безпеки і оборони України є занадто широкими, що може перешкоджати іншим органам у сфері медіа (наприклад, незалежному регулятору) виконувати свої функції [115].

На наш погляд, в умовах російсько-терористичної агресії Україні потрібна концепція інформаційної безпеки, метою якої є протидія агресії «Рузького миру». При цьому її ієрархічний правовий статус не має бути на рівні закону, достатньо затвердження його Кабінетом Міністрів України та використання в ньому виключно позитивних норм.

У цьому аспекті вважаємо, що Міністерство інформаційної політики України має більш активно займатися різноманітними інформаційними компаніями, наприклад: «Українська двомовність», в якій пропагувати широкий вжиток англійської мови громадянами України у всіх сферах суспільного життя; «ІТ-технологічний парк», в якій пропонувати громадянам України об’єднуватися і створювати ІТ-технологічні парки.

Український народ живе в умовах глобалізованого суспільства, яке є як наслідком, так і основою інформаційного суспільства. Проте в такому суспільстві фізичним і юридичним особам неможливо існувати без англійської мови. Не випадково Президент України Указом від 16 листопада 2015 р. № 641 оголосив 2016 рік «Роком англійської мови в Україні». Зазначене обґрунтовується тим, що англійська мова як мова міжнародного спілкування забезпечує доступ громадян до світових економічних, соціальних, освітніх і культурних можливостей, які відкриває знання та використання англійської мови, забезпечення інтеграції України до європейського політичного, економічного й науково-освітнього простору, на підтримку програми Go Global, яка визначає вивчення англійської мови одним із пріоритетів стратегії розвитку [152].

При цьому Президент України вимагає від Кабінету Міністрів розробити і затвердити комплекс заходів на 2016 та наступні роки, спрямованих на активізацію вивчення громадянами англійської мови з метою створення для них можливостей її використання у сферах освіти, науки, культури, економіки та інших сферах, передбачивши здійснення в установленому порядку заходів, зокрема щодо: організації на базі вищих навчальних закладів курсів із вивчення англійської мови студентами, аспірантами, докторантами, педагогічними і науково-педагогічними працівниками, іншими громадянами; сприяння розширенню в установленому порядку викладання здобувачам вищої освіти навчальних дисциплін англійською мовою; запровадження вивчення англійської мови як другої іноземної в загальноосвітніх навчальних закладах, у яких вона не вивчається; розширення мережі гуртків з вивчення англійської мови в позашкільних навчальних закладах, а також практики її застосування в роботі з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти; проведення фахових конкурсів, олімпіад та інших змагань з англійської мови серед педагогічних, науково-педагогічних працівників, учнів і студентів; розвитку взаємного обміну учнями, студентами між навчальними закладами України та держав, у яких англійська мова є основною мовою спілкування; активізації участі загальноосвітніх навчальних закладів України в навчальній програмі Європейського Союзу «Е-Twinning Plus»; розширення мережі літніх мовних таборів з метою вивчення іноземних мов в Україні; започаткування проекту підвищення фахової кваліфікації педагогічних і науково- педагогічних працівників з англійської мови; розвитку міжнародного співробітництва щодо залучення до викладання англійської мови іноземних фахівців, які є її носіями, зокрема волонтерів, спрощення порядку в’їзду в Україну та перебування в Україні таких фахівців; удосконалення законодавства України у сфері освіти і науки щодо визначення переліку посад педагогічних, наукових та науково-педагогічних працівників у вищих навчальних закладах і наукових установах, кваліфікаційною вимогою для зайняття яких є володіння англійською мовою, а також запровадження вимоги щодо англомовної компетентності для присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань; запровадження поетапної сертифікації вчителів іноземних мов загальноосвітніх навчальних закладів з метою визначення згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти рівня володіння ними відповідною мовою та диференціації оплати праці залежно від фахового рівня володіння мовою; запровадження освітніх теле- та радіопрограм із вивчення англійської мови для різних категорій населення, проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо важливості вивчення англійської мови, ознайомлення з можливостями її використання; поширення практики демонстрування фільмів англійською мовою з субтитруванням державною мовою; проведення оцінювання рівня володіння державними службовцями англійською мовою та організації мовних курсів для її вивчення, запровадження в установленому порядку кваліфікаційних вимог щодо володіння англійською мовою для відповідних посад державної служби; включення вивчення англійської мови до програм підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; активізації ведення англомовної версії офіційних веб-сайтів органів державної влади [152].

У цьому аспекті вагомим практичним напрямком розвитку інформаційного суспільства є запровадження англомовного режиму на українських телеканалах (наприклад, телеканал 1+1, починаючи з 24 жовтня 2015 р., розпочав транслювати англомовні серіали з українськими субтитрами. Цей проект спрямований на вивчення англійської мови, «The last man on Earth» у цьому плані є оптимальним рішенням, оскільки в початкових епізодах у ньому використовується мінімальна кількість діалогів, відповідно глядач буде поступово звикати до засвоєння інформації іноземною мовою). Такий спосіб перегляду серіалів є звичайною практикою в багатьох європейських країнах і демонструє свою ефективність. Це сприяє не лише розширенню словникового запасу, але й розумінню гумору носіїв мови, а також особливостей іншої культури [120]. Зазначений захід є дуже важливим для розвитку інформаційного суспільства, і його підтримали інші вітчизняні телеканали.

Що стосується зовнішнього інформаційного простору, то з метою його опанування 8 грудня 2015 р. Верховна Рада України прийняла у другому читанні і в цілому проект Закону від 13 липня 2015 р. № 2334а «Про систему іномовлення України». Він прийнятий з метою задоволення інформаційних потреб іноземної аудиторії, зокрема зарубіжних українців, захисту національних інтересів за межами України, формування та підтримання позитивного іміджу України у світі шляхом оперативного, об’єктивного інформування про події в Україні, офіційної внутрішньої та зовнішньої політики та позиції держави, діяльності державних органів. Утворюється державне підприємство «Іномовна телерадіокомпанія України «Ukraine Tomorrow» (ІНТУ) за рішенням Кабінету Міністрів України. ІНТУ утворюється у формі державного підприємства на базі державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення» та товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» і підпорядковується центральному органу виконавчої влади у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України. ІНТУ визначає свою структуру, формує принципи кадрової політики, визначає програмну концепцію, порядок взаємовідносин з партнерами на підставі Статуту. ІНТУ є об’єктом загальнодержавного значення: відчуження, передання (крім короткострокової оренди), приватизація нерухомого майна, об’єктів незавершеного будівництва і земельних ділянок, на яких вони розташовані, забороняються [120].

На нашу думку, необхідність англізації всього вітчизняного суспільства є першочерговим завданням публічної адміністрації та всього українського суспільства. Без цього годі говорити про будь-які інші напрямки розвитку інформаційного суспільства в Україні. До того часу, поки більшість населення України не буде розуміти і говорити англійською мовою та документообіг у вітчизняних юридичних особах не буде паралельно здійснюватися цією мовою, вітчизняне суспільство не стане інформаційним.

Таким чином, оголошення Президентом України Року англійської мови в Україні є нагальним і першочерговим щодо розвитку інформаційного суспільства. Однак зазначені заходи мають бути підтверджені санкціями адміністративно-правових норм - шляхом запровадження адміністративної відповідальності при прийомі на публічну службу осіб, які не володіють на достатньому рівні англійською мовою.

Непересічною подією у сфері вітчизняного інформаційного суспільства має стати введення для громадян України безвізового режиму. Для цього Україні слід виконати всі численні вимоги ЄС, зокрема забезпечити розгляд та прийняття проектів законів України: про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (реєстр. № 2492); про внесення змін до законів України «Про Національне антикорупційне бюро України» і «Про запобігання корупції» (реєстр. № 2494); про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо фінансування діяльності політичних партій (реєстр. № 2563); про внесення зміни до статті 87 Бюджетного кодексу України (реєстр. № 2564); про органи внутрішніх справ (реєстр. № 2561); про внесення змін до Кодексу законів про працю України.

Президентові України потрібно внести на розгляд Верховної Ради проект Закону України про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини. Кабінету Міністрів України слід внести на розгляд Верховної Ради такі законопроекти: про приєднання України до Розширеної часткової угоди Ради Європи про створення Групи зі співробітництва в боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу (Група Помпіду); про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо невідкладного розгляду судами позовів про затримання нелегальних мігрантів з метою ідентифікації, прийняття якого дозволить вирішити питання поміщення затриманих нелегальних мігрантів до пунктів тимчасового перебування іноземців; про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень міграційного законодавства (статті 203-206-1); про зовнішню трудову міграцію; про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо поширення інституту спеціальної конфіскації на злочини з фінансування тероризму та відмивання коштів, а також за вчинення інших злочинів, що передують легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; посилення відповідальності за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності, що передують легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (зокрема за незаконне використання інсайдерської інформації, маніпулювання на фондовому ринку); про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших актів законодавства щодо розподілу повноважень у сфері досудового розслідування злочинів; про порядок перетину адміністративного кордону з Автономною Республікою Крим та лінії розмежування з територією проведення антитерористичної операції.

Також потрібно інтегрувати бази даних Державної міграційної служби України та Єдиного державного демографічного реєстру, забезпечивши автоматичний зв’язок з відповідною базою даних для перевірки інформації щодо можливого притягнення заявника до кримінальної відповідальності. Вжити заходів з метою запобігання зловживанню фізичними особами правом на зміну імені. Забезпечити прикордонні контрольно-пропускні пункти обладнанням для проведення контролю другої лінії з використанням відбитків пальців. Забезпечити доступ до баз даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерполу - на пунктах пропуску через кордон. Вжити заходів щодо підвищення ефективності прикордонного контролю шляхом здійснення спільного патрулювання з метою прикордонного нагляду, а також шляхом розвитку співробітництва у здійсненні перевірок на кордоні в пунктах пропуску через спільний із сусідніми державами кордон. Забезпечити реалізацію Концепції інтегрованого управління кордонами та плану заходів щодо реалізації Концепції інтегрованого управління кордонами, зокрема поліпшити міжвідомче співробітництво, обмін даними між правоохоронними органами, а також упровадити загальнодержавну методологію аналізу ризиків. Посилити функціональні можливості Державної міграційної служби України у сфері виявлення та протидії нелегальній міграції. Створити «контактний аналітичний центр» і базу даних для моніторингу міграційних процесів. Створити базу даних «підсистеми іноземців «біженець» та підвищити ефективність використання інформації про країну походження. Забезпечити необхідне фінансування для постійного поліпшення пунктів тимчасового розміщення людей, які шукають міжнародного захисту, та осіб, які користуються міжнародним захистом, ввести в експлуатацію пункт тимчасового розміщення біженців у м. Яготині (Київська область). Забезпечити ефективність захисту осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, відповідно до міжнародних стандартів. Підвищити ефективність виявлення жертв торгівлі людьми, зокрема іноземців та осіб без громадянства. Продовжити підготовку фахівців, які залучені до реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми, проведення інформаційних кампаній, спрямованих на інформування населення щодо ризиків потрапляння в ситуацію торгівлі людьми та можливостей отримання допомоги від державних структур та міжнародних і громадських організацій. Прискорити реалізацію заходів зі створення Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції. Схвалити план заходів з реалізації Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 року. Продовжити роботу з укладення Угоди між Україною та Європолом про оперативне співробітництво. Вжити заходів щодо інтеграції чинних інформаційних систем правоохоронних органів України. Вжити заходів, щоб статус хворого на ВІЛ/СНІД не був підставою для відмови під час розгляду заяви про отримання дозволу на імміграцію. Посилити інформаційні кампанії щодо підвищення обізнаності населення у сфері прав людини, захисту персональних даних та боротьби з дискримінацією. Налагодити активну співпрацю Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби України з профільними відомствами держав - членів ЄС. Прискорити виконання інших рекомендацій, висловлених в останньому звіті Європейської Комісії, зокрема у таких сферах, як безпека документів, інтегроване управління кордонами та міграцією, громадський порядок та безпека, включаючи питання боротьби з корупцією [100].

21 листопада 2015 р. було усунуто останню перепону: Президент України П. Порошенко поставив підпис під так званими безвізовими законами: законопроектами №_2540_а «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо окремих питань накладення арешту на майно з метою усунення корупційних ризиків при його застосуванні» та №_2541а «Про внесення змін до Кримінального та Цивільного кодексів України щодо вдосконалення інституту спеціальної конфіскації з метою усунення корупційних ризиків при її застосуванні». За відповідні рішення проголосували відповідно 291 та 272 народних депутати [97].

Таким чином, заходи щодо запровадження безвізового режиму між Україною та країнами-учасниця ЄС є непересічною подією, яка забезпечила громадянам не тільки можливість вільно відвідувати країни-учасниці ЄС, але й призвела до належних інформаційних стандартів значну кількість суспільних відносин.

Без всякого сумніву, провідним напрямком розвитку вітчизняного інформаційного суспільства є реалізація зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами - з іншої. Відповідно до неї сторони визнають, що принципи вільної ринкової економіки становлять основу для їхніх відносин. Верховенство права, належне врядування, боротьба з корупцією, боротьба з різними формами транснаціональної організованої злочинності й тероризмом, сприяння сталому розвитку й ефективній багатосторонності є головними принципами для посилення відносин між Сторонами.

Президент України 17 листопада 2015 р. заявив, що Євросоюз завершив усі процедури для введення зони вільної торгівлі з Україною 1 січня 2016 року. За словами президента, до України надійшла нота Ради ЄС про завершення всіх процедур для запуску ЗВТ. Відповідно угода запрацює 1 січня. Сторони створюють зону вільної торгівлі відповідно до статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ-1994). Кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Г рафіків, установлених у Додатку 1-А. Без шкоди для першого підпункту для одягу та інших виробів, що були у використанні та класифікуються за кодом УКТЗЕД 6309 00 00, Україна скасує ввізне мито відповідно до умов, установлених у Додатку І-В. Для кожного товару визначено базову ставку ввізного мита, щодо якої має застосовуватися поступове зменшення.

Таким чином, запровадження зони вільної торгівлі між Україною і ЄС є провідним напрямком розвитку вітчизняного інформаційного суспільства, що надає безмежні можливості для розвитку засад та інструментів інформаційного суспільства.

Узагалі в сучасній Україні на рівні гасел позитивно визначено майже всі права громадян у сфері інформаційного суспільства. Однак саме від публічної адміністрації залежить їх втілення в практичну діяльність суб’єктів права. З цією метою:

- по-перше, є необхідність спочатку декларативно прописати цей обов’язок в Основному Законі України. Викласти статтю 15 Конституції України у такій редакції: «Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України. Держава забезпечує розвиток і функціонування інформаційного суспільства, свободу преси, інших засобів масової інформації та Інтернету. Держава зобов’язана висвітлювати через них відомості про стан справ у країні та дотримання прав і свобод громадян (курсив наш);

- по-друге, захистити ці права шляхом уведення адміністративних санкцій за порушення прав і свобод громадян у сфері інформаційного суспільства, зокрема шляхом внесення змін і доповнень до частини 7 статті 212-3 «Порушення права на інформацію та право на звернення», виклавши її в такій редакції: «Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, невчасне наданні відповіді або надання відповіді не по суті (формальної відповіді) (курсив наш), інше порушення Закону України «Про звернення громадян» - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Усе вищевикладене дає можливість сформулювати такі висновки щодо напрямів удосконалення законодавства у сфері інформаційного суспільства в Україні:

1) головним пріоритетом України є побудова орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх інформаційного суспільство, в якому кожен міг би створювати й накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися й обмінюватися ними, щоб отримати можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному й особистому розвиткові та підвищуючи якість життя;

2) Закон України від 9 січня 2007 р. № 537-У «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» відіграв свою позитивну роль, однак більшість його положень залишилися нереалізованими тією чи іншою мірою, а деякі - взагалі, відповідно законодавство в цій сфері вимагає подальшого розвитку;

3) незважаючи на наміри суб’єкта законодавчої ініціативи народного депутата України Б. Берези боротися з ідеологією «Рузького миру» негативними засобами, на наш погляд, прийняття проекту Закону України від 2 лютого 2015 р. № 1908 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо захисту прав громадян на безпечний інформаційний простір» є недоречним, оскільки найкращої протидією «Рузькому миру» є позитивні успіхи в енергетичній, економічній, соціальній реформах чинної влади, зокрема у сфері інформаційного суспільства;

4) ми підтримуємо автора законодавчої ініціативи народного депутата України Д. Тимчука щодо підтримки національного культурного продукту у сфері інформаційного суспільства шляхом внесення змін і доповнень до Податкового кодексу стосовно звільнення від ПДВ операцій зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національного культурного продукту та розроблення і подання до Верховної Ради України проекту Закону України «Про національний культурний продукт»;

5) в умовах російсько-терористичної агресії Україні потрібна концепція інформаційної безпеки, метою якої є протидія агресії «Рузького миру». При цьому її ієрархічний правовий статус не має бути на рівні закону, достатньо затвердження його Кабінетом Міністрів України та використання в ньому виключно позитивних норм. У цьому аспекті Міністерство інформаційної політики України має більш активно займатися різноманітними інформаційними компаніями, наприклад: «Українська двомовність», в якій пропагувати широкий вжиток англійської мови громадянами України у всіх сферах суспільного життя; «ІТ-технологічний парк», в якій пропонувати громадянам України об’єднуватися і створювати ІТ-технологічні парки;

6) необхідність англізації вітчизняного суспільства є першочерговим завданням публічної адміністрації та всього українського суспільства. Без цього годі говорити про будь-які інші напрямки розвитку інформаційного суспільства в Україні. До того часу, поки більшість населення України не буде розуміти і говорити англійською мовою, а документообіг у вітчизняних юридичних особах не буде паралельно здійснюватися цією мовою, вітчизняне суспільство не стане інформаційним;

7) оголошення Президентом України Року англійської мови в Україні є нагальним і першочерговим щодо розвитку інформаційного суспільства. Однак зазначені заходи мають бути підтверджені санкціями адміністративно - правових норм - шляхом запровадження адміністративної відповідальності за прийом на публічну службу осіб, які не володіють на достатньому рівні англійською мовою;

8) заходи щодо запровадження безвізового режиму між Україною та країнами-учасниця ЄС є непересічною подією, яка забезпечила громадянам не тільки можливість вільно відвідувати країни-учасниці ЄС, але й призвела приведення до належних інформаційних стандартів значної кількості суспільних відносин;

9) запровадження зони вільної торгівлі між Україною і ЄС є провідним напрямком розвитку вітчизняного інформаційного суспільства, що надає безмежні можливості для розвитку засад та інструментів інформаційного суспільства.

Отже, основними напрямками вдосконалення законодавства у сфері інформаційного суспільства в Україні є англізація, заходи щодо безвізового режиму між Україною і країнами-учасниця ЄС та запровадження зони вільної торгівлі між Україною і ЄС, активне проведення інформаційних компаній щодо протидія агресії «Рузького миру», створення ІТ- технологічних парків та ін., звільнення від ПДВ операцій зі створення, постачання, просування, реставрації та розповсюдження національного культурного продукту й інформаційної промисловості та ІТ-технологій. Потрібно внести зміни у ст. 15 Конституції України щодо відповідальності держави за розвиток і функціонування інформаційного суспільства, свободи преси, інших засобів масової інформації та Інтернету, зобов’язання висвітлювати через них відомості про стан справ у державі, дотримання прав і свобод громадян та численні зміни й доповнення до чинного законодавства, зокрема на доповнення частини 7 статті 212-3 «Порушення права на інформацію та право на звернення» слід викласти її в такій редакції: «Незаконна відмова у прийнятті та розгляді звернення, невчасне надання відповіді або надання відповіді не по суті (формальної відповіді), інше порушення Закону України «Про звернення громадян» - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п’яти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».