Україна, як одна з держав із найдавнішою історією в Європі, існувала в архаїчному, аграрному, індустріальному та наразі переходить до засад постіндустріального (інформаційного) суспільства, характерними рисами якого є збільшення ролі інформації та знань у житті суспільства; зростання кількості людей, зайнятих інформаційними технологіями, комунікаціями й виробництвом інформаційних продуктів і послуг; зростання їх частки у валовому внутрішньому продукті; зростання інформатизації та ролі інформаційних технології в суспільних і господарських відносинах, створення глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їхніх потреб щодо інформаційних продуктів і послуг.
Іншими словами, інформаційне суспільство несе українському народу позитивні блага, значно покращує комфортність життя в побуті, праці й відпочинку. Динаміка розвитку інформаційного суспільства значною мірою залежить від обґрунтованості відповідної державної політки та забезпечення публічного управління в цій сфері.
Питанню розвитку адміністративно-правових засад інформаційного суспільства приділялася значна увага суб’єктами владних повноважень, зокрема Законом України від 9 січня 2007 р. № 537-V було ухвалено «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», що стало вагомим чинником в аналізованій сфері. Однак більшість його позитивних положень не реалізовано до сьогодні. Так, за даними низки міжнародних аналітичних агенцій (Freedom House, Internet World Stats, Economy Watch), рівень проникнення Інтернету в нашій країні дорівнює близько 34%. Україна за цим показником займає передостаннє місце в Європі. Це повністю підтверджується результатами авторського соціологічного опитування: 34% опитаних громадян вважають загальний рівень розвитку інформаційного суспільства задовільним.
Відповідно вимагає вдосконалення чинне законодавства щодо підвищення ефективності забезпечення прав і свобод громадян у сфері інформаційного суспільства.
З метою досягнення поставленої мети в монографії вирішено такі завдання:
- з’ясовано зміст і сутність інформаційного суспільства як об’єкта адміністративно-правових відносин;
- виявлено спеціальні принципи адміністративного права у сфері інформаційного суспільства;
- розкрито адміністративно-правові аспекти права людини в інформаційному суспільстві;
- сформовано поняття та розкрито зміст механізму адміністративно- правового регулювання у сфері інформаційного суспільства;
- визначено адміністративно-правовий статус суб’єктів публічної адміністрації, які здійснюють захист прав людини в інформаційному суспільстві;
- розкрито форми й методи адміністративної діяльності публічної адміністрації у сфері інформаційного суспільства;
- виявлено передовий європейський досвід у сфері інформаційного суспільства;
- удосконалено напрямки й законодавство у сфері інформаційного суспільства в Україні.
Таким чином, у монографії розкрито сучасну юридичну природу адміністративно-правових засад інформаційного суспільства. Розкрито теоретико-правові засади адміністративних аспектів інформаційного суспільства, механізм адміністративно-правового регулювання у сфері інформаційного суспільства, напрямки вдосконалення адміністративно- правових засад інформаційного суспільства. Монографія призначається для широкого кола читачів.
