Ораторське мистецтво

5.2.3. Риторичний аспект публічного мовлення

В умовах демократизації, духовно-інтелектуального відродження українського народу, зростання культурно-просвітницької активності мас, національної самосвідомості суспільства, гуманізації реформованої освіти активізується проблема екології духу людини, народу.

Нині настав час відродження національної культурної спадщини. Тому країна потребує підготовки людей, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дій в ім’я торжества істини, добра і краси. А для цього необхідно формувати риторичну культуру особистості з ефективним мисленням та якісним мовленням.

Своєрідність риторики виявляється передусім у тому, що її цікавить мисленнєво-мовленнєва діяльність, оскільки це наука про закони управління цією діяльністю, мета якої - переконання.

Особливий інтерес становить публічне мовлення, що здійснює функцію переконання (ефективного впливу).

Публічне мовлення має такі якісні характеристики:

1) за формою реалізації воно є писемно-усним;

2) за типом мовлення - книжно-розмовним;

3) за характером реалізації - підготовлено імпрповізаційним.