Ораторське мистецтво

5.2.1. Основні фактори, що сприяють встановленню доброзичливого клімату під час спілкування

Це передусім:

■ визнання плюралізму думок, що є передумовою вирішення питання;

■ надання можливості кожному висловити свою точку зору;

■ створення рівних можливостей для отримання необхідної інформації та обґрунтування своєї позиції;

■ усвідомлення того, що необхідність конструктивного діалогу продиктована реальними обставинами, а не окремими людьми, і пов’язана з розв’язанням життєво важливих проблем для обох сторін;

■ визначення спільної платформи для подальшої взаємодії і співробітництва, пошук спільних точок зору.

Головна причина появи деструктивних елементів у процесі спілкування - стереотипно-догматичне мислення, нетерпимість до чужої думки. Основою деструктивності можуть стати й особистісні властивості його учасників: егоїзм, амбіційність, категоричність суджень, нездатність іти на компроміс, небажання поступатися власними інтересами, відсутність здорового глузду, нерозуміння реальних процесів, що відбуваються в суспільстві.

Необхідною умовою ефективної мовленнєвої комунікації є уміння слухати, оскільки діалогічний характер спілкування визнається найбільш ефективним. Уміння слухати - запорука успішного проведення перемовин як суттєвого елемента культури ділового спілкування.

Слухання являє собою процес сприйняття, осмислення і розуміння мови партнера. Це можливість зосередитися на мові опонента, здатність виділити з його повідомлення ідеї, думки, емоції, ставлення мовця до проблеми, уміння зрозуміти свого співбесідника.

Як зауважують дослідники, існують суттєві відмінності у поведінці жінок і чоловіків щодо вміння слухати. У розмові чоловік перебиває жінку майже в два рази частіше. Чоловіки частіше зосереджуються на змісті розмови, а жінки більше уваги приділяють самому процесу слухання. Чоловіки люблять слухати самі себе, схильні швидко давати готові відповіді, не вислуховуючи співрозмовника і не ставлячи йому запитань.

Розрізняють два види слухання. Один з них - нерефлексивний. Він полягає в умінні уважно мовчати, на втручаючись і не перебиваючи співрозмовника. Цей вид слухання використовується зважаючи на хвилювання співрозмовника, його бажання висловитися щодо будь-якої події, що наболіла або стала проблемою. Але часом мовчання може сприйматися як згода або прийняття позиції опонента. У такому випадку доречним буде перервати співрозмовника, відкрито висловити свою точку зору, щоб уникнути непорозумінь.

Рефлексивний вид слухання полягає в активному втручанні в мову співрозмовника, щоб допомогти йому висловити свої думки й почуття, створити доброзичливі умови для спілкування.

Найважливіші принципи хорошого слухання:

- концентрація на людині, яка говорить з вами (звертайте увагу не тільки на слова, а й на інтонацію, міміку, жести, позу);

- демонстрація партнерові уважного слухання (рекомендують звертатися до співрозмовника з такими фразами: “Чи не повторите ще раз... ”, “Іншими словами, ви вважаєте, що... , 1е, що ви сказали, може означати... );

- відсутність оцінок і порад.

Вид слухання вибирається відповідно до ситуації. При цьому ефективним буде зоровий контакт. Норми слов’янського етикету вимагають, щоб мовці дивилися один на одного уважно і зацікавлено. Якщо у співрозмовника “бігають очі”, складається враження, що він говорить неправду, якщо ж людина відводить очі, то здається, що вона нещира, щось приховує.

Необхідно звертати увагу на позу учасників спілкування. Вона може демонструвати бажання і небажання слухати опонента. Невимушена природна поза, нахилений у ваш бік корпус говорить про уважність до вас і того, що ви говорите. Малорухомість, відведений погляд підкреслює небажання обговорювати питання.

Слід враховувати під час спілкування й особисту територію (просторову зону), відстань, на якій перебувають співрозмовники стосовно один одного.

Окремо слід сказати про добір лексичних засобів, врахування значення слів, їх багатозначності, здатності поєднуватися з іншими словами, емоційно-експресивну забарвленість слів, стилістичну характеристику та сферу їх уживання.

Крім того, смислове сприйняття не завжди визначається тільки характером повідомлення. Багато в чому воно залежить від мовної компетенції опонента, його мовленнєвого досвіду, словникового запасу. Чим багатше й різноманітніше мовлення співрозмовників, тим точніше висловлюють вони свої думки, тим ефективніший мовний вплив.