Ораторське мистецтво

3.4. Способи спростування

Спростування - це різновид доведення, коли доводиться не істинність, а помилковість, хибність тезису. Спростування, таким чином, спрямоване на руйнування тези опонента.

Способи спростування

  1. Спростування тези шляхом доказу антитези (спростування від протилежного).

Таке спростування застосовують лише тоді, коли твердження сторін протилежні, тобто права одна або друга сторона, третьої можливості немає.

У цьому разі можна не турбуватися про викриття тези опонента, достатньо довести свою тезу. Наприклад, щоб спростувати твердження про те, що дотримання етикету гальмує прогрес, достатньо довести, що дотримання етикету сприяє прогресу суспільства. Якщо це зроблено бездоганно логічно і психологічно переконливо, суперечнику залишається визнати свою неправоту.

2. Спростування шляхом вказівки на помилковість, безґрунтовність наслідку і, таким чином, доведення хибності вихідної тези (зведення до абсурду).

Будують спростування так: припускають, що опонент правий і його твердження відповідає дійсності. У такому разі спостерігалися б певні наслідки. А якщо їх немає, значить, твердження опонента неправильне. Наприклад, твердження, що щеплення захищає людину від інфекційного захворювання, можна спростувати так: припустимо, що це правильно; у такому разі всі, хто пройшов щеплення, не захворіє. Однак відомі випадки захворювання прищеплених людей. Отже, щеплення не захищає від інфекційної хвороби.

Наведемо кілька запропонованих П.Пороховщиковим способів спростування, які взяли на озброєння оратори [89].

  1. Заперечуючи супротивнику, не виявляйте особливої старанності. Занадто наполегливе заперечення проти того чи іншого доказу, не підкріплене його спростуванням, може надати йому ваги у слухачів. У них з’являється враження, невигідне для оратора: якщо він так багато говорить про це, значить, це дійсно має велике значення. І навпаки, якщо оратор лише мимохідь заперечує противнику, ніби нехтуючи його доказами, вони часто вже через це видаються такими, що не заслуговують на увагу.
  2. Не залишайте без заперечення сильних доказів супротивника, але, заперечуючи, не треба розвивати їх або повторювати ті міркування, якими він ці докази підтверджував. Повторювати те, що сказано, легко: повторюючи, ми відпочиваємо, разом з тим з’ясовуючи для себе те, що збираємося заперечувати, і думаємо, що виграємо від цього. А виходить навпаки. Міркування супротивника були підготовлені й викладені краще, ніж тоді, коли ми, повторюючи, скорочуємо і спрощуємо їх. При цьому ми працюємо на користь супротивника: якщо слухачі не змогли зрозуміти, засвоїти його докази - ми пояснюємо їх, якщо могли забути - нагадуємо. Посиливши таким чином позицію супротивника, ми потім експромтом переходимо до її спростування: заперечення не підготовлене, не продумане, страждає багатослів’ям, ми не встигаємо розвинути свої докази, хапаємося за найперше, що спало на думку, й випускаємо з уваги більш важливе. Багатослів’я і туманність заперечення після стислої і ясної думки супротивника тільки відтіняють переконливість останньої.
  3. Не доводьте, коли можна заперечувати. Візьмемо наочний приклад. Людина притягнута до кримінальної відповідальності як обвинувачувана без будь-яких доказів. Вона має сказати, що не визнає себе винною, і вимагати, щоб її вина була доведена. Однак замість цього обвинувачуваний поставив за мету довести, що не винний, і наводить низку міркувань на підтвердження цього. У багатьох випадках виявляється, що довести невинуватість неможливо. Отже, замість того, щоб розвіяти підозру, він посилить її.
  4. Відповідайте фактами на слова.
  5. Не заперечуйте проти безсумнівних доказів і правильних думок супротивника. Ця суперечка не корисна, а іноді й аморальна.
  6. Користуйтеся фактами, визнаними противником.
  7. Якщо опонент обійшов мовчанкою певну обставину, треба тільки звернути на це увагу й зазначити, що в опонента немає аргументів проти важливої обставини. Не треба при цьому звинувачувати опонента в недобросовісності або непорядності.

Треба пам’ятати загальне правило будь-якої суперечки: щоб викрити неправильні міркування супротивника, треба вилучити з них побічне й, виокремивши положення, що становлять ланки логічного ланцюга, розташувати їх у вигляді одного або кількох силогізмів; у такому разі помилка робиться очевидною.

На завершення пропонуємо вісім ситуацій, які трапляються під час сперечання, і поради щодо їх розв’язання [94].

Ситуація 1. Опонент намагається перехопити ініціативу у виборі теми розмови: а) підміняє принципові питання дрібними; б) висуває тези не по суті проблеми; в) пропонує контрпроблему, ігноруючи ваші аргументи.

Порада. Передбачте заздалегідь заперечення опонента, вивчіть їх мотиви, щоб а) вказати опонентові на його відхід від спірного питання; б) запитати його, яку думку він доводить; в) попросити висловити ставлення до вашої аргументації.

Ситуація 2. Опонент роздуває проблему, виводить її за межі дискусії.

Порада. Нагадайте про межі дискусії, її мету, попросіть ще раз уточнити його антитезу і повернути розмову в потрібне русло.

Ситуація 3. Опонент оперує дрібницями, не торкаючись основної тези.

Порада. Запитайте, чи не забув він мету розмови. Поверніть його до спірної проблеми.

Ситуація 4. Опонент навмисно підводить вас до неправильних висновків, підтасовуючи факти для того, щоб потім звинуватити вас у безграмотності й дилетантстві.

Порада. Припиніть обмін думками, похваліть опонента за глибину аналізу й попросіть його зробити узагальнення.

Ситуація 5. Опонент постійно змінює позицію, намагається знайти щось нове.

Порада. Не наполягайте на визнанні, згоді й підтримці вашої пропозиції. Припинить розмову, яка все одно буде безрезультатною.

Ситуація 6. Опонент звинувачує вас у некомпетентності, грає на ваших помилках, ігнорує факти, тенденційно тлумачить ваші слова.

Порада. Не виявляйте зайвої делікатності. Спитайте, про що конкретно йдеться. Попросіть висловити його міркування, як вийти зі складного становища.

Ситуація 7. Опонент приховує різко негативне ставлення до вашої позиції або до вас під маскою доброзичливості.

Порада. Дотепно зірвіть його маску, розкрийте його задум усім присутнім.

Ситуація 8. Вас брутально переривають під час розмови.

Порада. Не давайте влади своїм почуттям. Це спроба опонента вивести вас із рівноваги й зіграти на цьому. Будьте іронічними відносно нього.

І нарешті, зазначимо, що мистецтво сперечання можна опанувати лише в численних словесних боях.



С и л о г і з м - дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень отримують зумовлене ними третє судження.