Ораторське мистецтво

3.3. Способи доведення

Звернімося до правил доведення, які сформулював відомий російський юрист П.Пороховщиков. Ці правила ґрунтуються на блискучому знанні психології [89].

Не доводьте очевидного. Слухач завжди шукає у промові щось нове, невідоме йому, а не знайшовши, втрачає інтерес і до промови, і до того, хто говорить. Саме це відбувається, коли чують прописні істини або банальності.
Якщо вам вдалося знайти яскравий доказ або сильне заперечення, не починайте з них і не висловлюйте їх без відповідної підготовки. Ви виграєте, якщо спочатку наведете кілька інших міркувань, хоча й не стільки рішучих, але переконливих, і нарешті - рішучий доказ, найсильніший аргумент.
Відкиньте всі посередні й ненадійні докази. Треба використовувати найбільш переконливі докази, адже важлива якість, а не кількість.
Не втрачайте можливості викласти сильний доказ у вигляді міркування “одне із двох”, тобто дилеми: висновок, зроблений слухачем, більше вражає його, ніж почутий. Наприклад, у разі очевидної неправди опонента можна сказати, що, можливо, він помиляється щиро, можливо, обманює свідомо. Слухачі, поза сумнівом, погодяться з другим, і це принесе опонентові поразку.
Не бійтеся погодитися з противником, коли є можливість повернути його твердження проти нього або довести їх марність для тверджень опонента.
Якщо аргументи сильні, краще наводити їх нарізно, детально розвиваючи кожен окремо; якщо вони слабкі, треба зібрати їх докупи. Квінтіліан говорив про останні, що “позбавлені значення якісно, вони переконливі кількістю - тим, що всі підтверджують ту саму обставину”.
Намагайтеся підкріпляти один доказ іншим. Якщо є прямий доказ, облиште його і доводьте спірний факт непрямими доказами. Зіставлення логічного висновку, зробленого таким чином, із прямим засвідченням факту, є сильним риторичним прийомом.
Не намагайтеся пояснювати те, чого самі не зовсім розумієте.
Не намагайтеся довести більше, якщо можна обмежитися меншим.
Не допускайте суперечності у власних доказах.