Ораторське мистецтво

3.2. Логічна структура суперечки

У діловому спілкуванні суперечка нерідко виникає спонтанно, причому в ній можуть одночасно брати участь кілька осіб. Якщо ніхто не візьме на себе роль організатора обговорення, воно може перейти у звичайну сварку. Певний порядок ведення суперечки дисциплінує її учасників, дає змогу знайти істину.

Найлегше вести суперечку між двома сторонами. Сформувавши дві команди, треба обрати в кожній головних опонентів.

Більш продуктивним є обговорення, до якого сторони готуються заздалегідь. Присутність незалежних експертів, їхній аналіз аргументів і заперечень обох сторін полегшують пошук об’єктивного вирішення питання.

Етапи ведення суперечки. Процедура суперечки

1. Вступне інформування. Ведучий, який організовує суперечку, ініціатор зустрічі зацікавлених сторін інформує учасників про проблему, мету і саму ситуацію, що спричинила суперечку.
2. Аргументація сторін. Кожна із сторін, яка має свою позицію щодо розв’язання проблеми, висловлює й аргументовано обстоює свій погляд.
3. Опонування, критичні судження. Кожна із сторін виступає опонентом одна до одної, висловлює критичні судження, сумніви, обстоюючи свою позицію.
4. Активне протиборство сторін. Пошук додаткових аргументів і прихильників, залучення всіх охочих узяти участь у сперечанні.

Контраргументація й зіставлення альтернатив.

1. Пошук компромісних варіантів розв’язання проблеми. На цьому етапі кожна із сторін має піти на поступки, частково відійти від своєї позиції, переглянути її. Аналізують і зіставляють усі можливі варіанти розв’язання проблеми.
2. Пошук рішення. Іде активний пошук й узагальнення всього конструктивного, позитивного, що було висловлено під час сперечання, відшукують точки зіткнення, виробляють взаємоприйнятні рішення.
3. Завершення суперечки, узагальнення результатів. На цьому етапі підбивають підсумки сперечання, резюмують результати, констатують, що досягнуто та якою ціною.

Можливі й інші варіанти організації дискусії. Перед дискусією може бути виступ доповідача і співдоповідачів (як, наприклад, на нарадах, захисті дисертацій, дипломних робіт тощо). Замість доповіді перед дискусією інколи роздають аналітичні матеріали, проекти рішень.

Можна реалізувати такий сценарій сперечання [10]:

1. Ведучий називає тему обговорення, представляє його учасників, оголошує регламент виступів.
2. Виступ першого опонента з переконувальною промовою.
3. Питання до нього.
4. Виступ другого опонента зі спростуванням або запереченням.
5. Питання до нього.
6. Прикінцевий виступ першого опонента.
7. Переконувальна промова другого опонента.
8. Питання до нього.
9. Виступ першого опонента зі спростуванням або запереченням.
10. Питання до нього.
11. Прикінцевий виступ другого опонента.
12. Експерти оцінюють обґрунтованість позиції кожної із сторін.
13. Ведучий підсумовує обговорення.

Основні етапи організації колективної дискусії

1. Вступне інформування. На цьому етапі надається слово ведучому (модератору), який викладає основний задум дискусії, умови її успішного перебігу.
2. Постановка проблеми, виокремлення основних напрямів дискусії. Найчастіше їх пропонує ведучий (модератор), але інколи значущість проблем та їх актуальність також можуть бути предметом обговорення.
3. Виступ основного доповідача. Це, як правило, виступ найбільш підготовленого, авторитетного, компетентного у цій проблемі фахівця.
4. Виступ співдоповідачів. Вони можуть розкрити різні погляди на проблеми і власні підходи, способи і засоби її розв’язання.
5. Дебати за доповіддю і співдоповідями. Це етап аналітичних виступів, розставляння акцентів як “за”, так і “проти” тієї чи іншої позиції.
6. Вироблення розв’язання проблеми. На цьому етапі йде активний пошук, перевіряють усі можливі варіанти розв’язання проблеми, відбувається активне протистояння сторін і концепцій, пошук спільних тенденцій, знаходять оптимальний розв’язок.
7. Завершення дискусії, узагальнення результатів.

Побажання щодо дискусії [5]

Щоб суперечка народжувала істину:

1. Чітко визначте мету і предмет дискусії, уточніть смисл понять, якими оперує опонент, стежте за доведеністю його суджень.
2. Не вступайте в дискусію, якщо погано розбираєтеся в її предметі.
3. Не бійтеся сумніватися у власній правоті.
4. Щоб зрозуміти опонента, треба подумки стати на його бік, проаналізувати проблему і способи її розв’язання з його позиції.
5. Обговорюючи, сперечаючись, шукайте істину, а не нав’язуйте власну думку і не повчайте інших.
6. Уникайте монологу, стежте за аргументами опонента, не випускайте з уваги мету суперечки.
7. Формулюйте запитання опонентові таким чином, щоб відповіді висвітлили його слабкі місця.
8. Спирайтеся на факти, а не на емоції.
9. Якщо необхідно, розбийте проблему на підпроблеми і розв’язуйте її поступово - частинами.
10. Будьте терплячим і уважним слухачем. Дискусія буде непродуктивною, якщо диспутанти погано розуміють один одного і говорять про різні речі.
11. Не поспішайте узагальнювати.
12. Спростовуючи, не навішуйте опонентам ярликів і не ображайте їх.
13. Продуктивності дискусії сприяє те, що вас об’єднує з опонентами.