Ораторське мистецтво правників

Промова прокурора під час відмови від обвинувачення

Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконається, шо дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і викласти суду мотиви відмови (ч. З ст. 264 КПК України).

Розкриваючи поняття відмови прокурора від обвинувачення, Іван Вернидубов зазначає, то за змістом вона виражає негативне рішення прокурора для себе щодо питання про винність підсудного незалежно від того, яке рішення у такому випадку прийме суд. Підкреслюється, що відмова від обвинувачення відображає певний аспект процесуальної самостійності прокурора в суді, реалізує вимогу наказу Генерального прокурора України №5 від 4 квітня 1992 року «Про недопустимість нав´язування прокурорам-учасникам судового розгляду позиції, з якою вони не згодні».

Інша річ, що самостійність прокурора не може бути довільною, нічим не зумовленою. Вона має базуватися на сукупності таких обставин, які виступають як основа відмови від обвинувачення, що визначає суб´єктивно-правовий характер такої дії. Це означає, що заперечення обвинувачення для прокурора є правовою необхідністю, реалізація якої вимагає втілення у конкретній практичній дії - заяві про відмову від державного обвинувачення. Звідси висновок - відмова від обвинувачення не тільки право, але й обов´язок прокурора .

Відмовитися від обвинувачення прокурор може лише після того, як досліджено докази, коли закінчено судове слідство. Закон не вказує мотивів і причин відмови прокурора від обвинувачення. Практика показує, що ними найчастіше бувають:

- виявлення в ході судового розгляду нових обставин, які спростовують обвинувачення;

- інша оцінка прокурором зібраних у справі доказів.

В основі промови прокурора при відмові від обвинувачення має бути глибокий всебічний аналіз зібраних і перевірених у суді доказів. Прокурор не може безпідставно, без аргументації заявити сулу, що не підгримує обвинувачення і відмовляється від нього.

Відмова прокурора від обвинувачення не звільняє суд від обов’язку розглядати справу далі й на загальних підставах вирішувати питання про винність підсудного (п. 4 ст. 264 КПК). ТоіМу, щоб переконати суд в обґрунтованості і правильності своєї відмови, прокурор має довести, чому підсудний повинен бути виправданий.

Побудова промови, головним чином, повинна бути спрямована на обґрунтування мотивів відмови від обвинувачення. Виявляється, - пише І. Вернпдубов, — що навряд чи, доцільним буде тут вступ про суспільно-політичну оцінку інкримінованого злочину, оскільки прокурор перед промовою вже втратив переконання в законності в обґрунтованості обвинувачення. Думається, що при відмові від обвинувачення прокурору доцільно розпочати свою промову з роз’яснення суті і значення вимоги. 2 ст. 36 Закону України «Про прокуратуру», розкритті роль прокурора в судовому розгляді, його завдання.

Далі, виходячи з предмета судової промови, пропонується її структура:

- викладення фактичних обставин справи, як вони були встановлені попереднім слідством;

- заява про не підтвердження обвинувачення в суді - про відмову від обвинувачення;

- аналіз та оцінка доказів, зібраних і досліджених під час попереднього і судового слідства;

- фактичні обставини і юридичні підстави від державного обвинувачення;

- причини необґрунтованого притягнення особи як обвинуваченого до кримінальної відповідальності, пропозиції щодо їх усунення;

- пропозиції з поновлення порушених прав підсудного;

- пропозиції про подальшу долю справи.

Психологічно прокурору важко відмовитися від обвинувачення, особливо тоді, коли він сам затверджував обвинувальний висновок, чим і пояснюється та обставина, що на практиці відмов від обвинувачення мало. Частіше прокурори йдуть на компроміс, просять суд направити справу на додаткове розслідування, в ході якого закривають справу.

Обгрунтована відмова прокурора від обвинувачення переконує присутніх у залі судового засідання, що прокурор дійсно стоїть на сторожі закону. Обвинувачує тільки винних. Такі прокурори закінчують спою судову промову словами:

«Тому я відмовляюся від обвинувачення і прошу суд винести виправдувальний вирок».