Ораторське мистецтво правників

Судові дебати та їх роль у судочинстві

Розгляд кримінальних та цивільних справ у суді включає в себе в якості самостійної частини судові дебати, під час яких учасники підбивають підсумки судового розгляду і пропонують свої висновки та пропозиції, формують свою кінцеву процесуальну позицію. У судових промовах учасники судових дебатів піддають детальному аналізу зібрані у справі докази, дають юридичну оцінку скоєному злочину, виражають свою думку стосовно пред’явленого обвинувачення, ступеня вини та відповідальності підсудного, характеру та розміру покарання, інших питань, які вирішує суд.

З допомогою судових дебатів суд має можливість краще розібратись в юридичних обставинах справи, з’ясувати обставини скоєння злочину чи правопорушення, зробити необхідні висновки.

Участь у судових дебатах прокурора, адвоката, інших учасників судового розгляду сприяє встановленню об´єктивної істини, служить застереженням до недопущення судових помилок. Від судових дебатів виграють як суд, так і учасники процесу.

Якщо суд зацікавлений у тому, щоб вислухати думки учасників судових дебатів та обговорити їх, то останні у свою чергу зацікавленні в тому, щоб висловити суду свої міркування і переконати його. Таким чином, великий вплив на формування внутрішнього переконання суддів мають судові дебати. Вони, за наявності зібраних доказів у справі, проаналізованих у суді, коли всі спірні питання стали предметом живої дискусії, коли кожен з учасників обґрунтував своє прохання та пропозицію, а також заперечення стосовно позиції протилежної сторони, сприяють суду легше прийти до об’єктивного, обґрунтованого висновку, виносячи вирок чи рішення у справі.

Безумовно, внутрішнє переконання суддів починає формуватися ще до судових дебатів. Наданому етапі суд одержує уявлення по суті справи внаслідок допиту підсудного, потерпілого, свідків, ознайомлюючись з висновками експерта, вивчаючи ре- нові та письмові докази, проведення інших судових дій. Проте ці висновки не є повними і кінцевими. Саме в цей період, після судового слідства, виникає потреба систематизувати одержані дані, встановити що є доведеним, а що підлягає сумніву.

Саме в цій аналітичній діяльності допомога суду здійснюється внаслідок судових дебатів. Аналізуючи хід судового розгляду справи, об’єктивність зібраних у справі доказів, оцінюючи їх з позиції обвинувачення і захисту, учасники судових дебатів виражають свої міркування стосовно злочину, війні підсудного, формулюють свою позицію, пояснюють, у чому полягає необхідність суду в прийнятті до уваги цих фактів і відхилення інших, про взяття за основу рішення даних доказів і визнання невідповідними інших. У судових промовах сторін часто знаходяться відповіді на сумніви суду. У судових дебатах дається тлумачення фактичних обставин справи, виклад думок стосовно доказовості чи недоказовості пред’явленого обвинувачення або заявленого позову, дані, що характеризують особу винного, мотиви скосіпія протиправних дій. Наведене дає можливість суддям глибше зрозуміти суть справи, розширити коло аналізуючих явищ і на базі цього прийняти правильне рішення.

Судді під час судових дебатів мають можливість простежити всі етапи процесу знаходження істини, побачити сильні та слабкі сторони свого внутрішнього переконання. На підставі сприйнятого, судді переконуються в правильності зроблених ними висновків, або змушені відмовитись від них і, спираючись на запропоновані в судових дебатах аргументи, внести відповідні корективи у своє уявлення стосовно фактичних і юридичних сторін справи.

У ході судових дебатів здійснюється боротьба думок у формі відкритої дискусії. Тут має місце протиборство різних точок зору, даються різні оцінки, одним доводам суперечать інші. Все це допомагає судді встановити об’єктивність тих чи інших фактів, визначити їх доказове значення, залишити лише те, що має безпосереднє відношення до справи.

Прокурор, адвокат та інші учасники процесу, виступаючи в судових дебатах, використовують ті ж факти та керуються тими ж даними, які були предметом судового розгляду. Ллє кожен з них, розглядаючи певні обставини під власним кутом зору, вносить в справу щось своє, зв’язуючи досліджені матеріали в певну логічну систему, по-свосму оцінюють їх, пропонуючи суду свої міркування, які останній враховує при винесені рішення. Можливі випадки, коли у ході дослідження доказів під час судового слідства судді не звернули уваги на ті чи інші факти, або не встановили їх зв´язку, чи просто забули про них.

У даному разі судові дебати мають можливість заповнити ці прогалини і не допустити того, щоб під час прийняття рішення щось було випущено чи не прийнято. Під час судових дебатів оратори зосереджують своє звернення в основному до суду. Але, виступаючи перед судом, обгрунтовуючи свою позицію з метою допомогти суду винести справедливий вирок чи рішення, учасники судових дебатів не мають права забувати про аудиторію чи нехтувати нею. Адже найбільш уважний слухач, не маючи юридичної підготовки, не спроможний самостійно розібратися в неоднозначності, нерідко протиправного доказового матеріалу, зрозуміти, чому суд прийняв таке, а не інше рішення чи вирок. Тому судові дебати на підставі зібраних у справі фактичних матеріалів, покликані дати можливість присутнім на судовому засіданні громадянам одержати ясну картину стосовно вчинків підсудного, його особистості та наслідків судового розгляду.

Учасники судових дебатів повинні пам´ятати, що їх виступи адресуються не тільки суду, алей судовій аудиторії. Обставини, які зрозумілі суддям можуть бути не зрозумілі присутнім. Якщо ці обставини важливі для справи, то вони повинні бути викладені у промові так, щоб виключалась усяка можливість неправильного розуміння чи прийняття їх з боку присутніх.

Судові дебати - це не змагання учасників судового розгляду справи і не риторичні диспути, їх завдання полягає в забезпеченні повного, всестороннього і об’єктивного дослідження справи, встановлення істини у справі, сприяння винесенню законного обґрунтованого і справедливого вироку або рішення.

Однак завдання судових дебатів на цьому не завершуються. Ведучи боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, застосовуючи заходи правового виливу, суд не тільки притягує винних до юридичної відповідальності, але й проводить профілактичні заходи щодо попередження правопорушень та злочинності. З цією метою суд, під час розгляду конкретних справ, викриває причини вчинення злочину чи правопорушення, одночасно проводить роз’яснюючу роботу, мобілізує присутніх до зміцнення дисципліни і самодисципліни на створення атмосфери нетерпимості до правопорушень.

Судові дебати як складова частина судового розгляду, сприяють у здійсненні його виховних функцій. У судових дебатах найбільш виразно розкривається суспільне значення справи, показується шкода, яка спричиняється українському суспільству та державі протиправними діями підсудних. Виголошуючи судові промови, учасники судових дебатів не тільки викривають причини, які сприяли скоєнню злочину чн правопорушення, але й допомагають підсудному усвідомити скоєне ним, змінити свою поведінку, зробити необхідні висновки, а всім присутнім у залі судового засідання зрозуміти важливість дотримання вимог закону.

Виховне значення судових дебатів, як і судового процесу в цілому, не обмежується лише впливом на підсудного та судову публіку. Воно значно ширше. Кожна справа, яка розглядається судом, викликає певний інтерес чи зацікавленість у широкого кола осіб. Якщо врахувати можливий розгляд справ у виїзних сесіях суду на підприємствах, установах, організаціях, за місцем праці чи проживання підсудного, а також поширення даних про хід та наслідки судового процесу в засобах масової інформації, то стає зрозумілим можливість виховного впливу судового розгляду справ на широкі кола громадськості. За таких умов кожна дія суду, кожне слово учасника судових дебатів набувають важливості суспільного значення, сприяють впливові на формування громадської думки.

Судовий процес, за умов його вдалого провадження, шляхом поетапного розкриття злочину та іншого правопорушення, оцінки діяння винної особи, причин та умов, що призвели до порушення закону, стає школою виховання моральних якостей, поваги до законів.

Судові дебати мають можливість широко розкрити причини та наслідки протиправних дій, шляхом глибокого і всебічного аналізу конкретного злочину (правопорушення) способу, мети і мотиву його скоєння, на конкретних прикладах переконати присутніх у суді в необхідності боротьби з антису- спільними проявами. Судові дебати складаються з промов прокурора, громадського обвинувача, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників, захисника, громадського захисника і підсудного у випадку відсутності в судовому засіданні захисника. У передбачених законом випадках у судових дебатах беруть участь потерпший або його представник.

Генує певний процесуальний порядок виголошення промов учасниками судових дебатів. Якщо до судових дебатів допущеннії потерпілий, то він виступає першим, виконуючи функції приватного обвинувача. Суд встановлює послідовність виступу прокурора і громадського обвинувача, а також захисника та громадського захисника за їх пропозицією.

Таким же чином визначається взаємне чергування виступів, якщо в судовому розгляді кримінальної справи беруть участь декілька захисників, декілька цивільних позивачів, цивільних відповідачів або підсудних.

Законом встановлений принцип послідовності, при визначенні судових дебатів, згідно з яким спочатку виголошуються промови, спрямовані проти підсудного, а потім на його користь. Даний порядок зрівнює процесуальні можливості сторін, створює доброзичливі умови для встановлення об’єктивної істини, посилює процесуальні гарантії захисту, прав та законних інтересів підсудного.

Якщо для прокурора і захисника участь в судових дебатах є їх професійним обов’язком, то для цивільного позивача, цивільного відповідача, потерпілого і підсудного - лише правом.

Законом не обмежена за часом тривалість судових дебатів. Кожен учасник судових дебатів може виступати так довго, як це йому необхідно буде для обґрунтування своїх висновків і пропозицій, для спростування доводів чи тверджень протилежної сторони. Поряд з цим закон передбачає, що учасники судових дебатів не мають права в судових засіданнях посилатися на докази, які не мають відношення до справи. У випадку порушення цієї заборони головуючий у судовому засіданні, відповідно дост. 318 КПК України, наділений правом зупинити виступаючого і зробити йому зауваження.

Відповідно до чинного законодавства судові дебати не можуть виходити за межі: а) тих доказів, які досліджувалися під час судового слідства; б) тих обставин, які є важливими для справи і мають до неї безпосереднє відношення.

Центральною частиною судового розгляду є судове слідство, після якого настають судові дебати. Під час судового слідства перевіряються всі докази по справі встановлюється їх достовірність та об’єктивність. Саме судове слідство визначає матеріали, акі служать основою для наступних етапів судочинства.

Учасники судового розгляду не мають права у своїх промовах посилатися на будь-які дані, що знаходяться в їх розпорядженні або передані в ході попереднього розслідування та знаходяться в матеріалах справи, якщо вони не були предметом перевірки в ході судового слідства.

У випадках, якщо учасники судових дебатів для обгрунтування своїх позицій зажадають нових чи додаткових доказів, вони мають право ставити перед судом питання про поновлення судового слідства. Коло обставин, яких можуть торкатися учасники судових дебатів у своїх виступах, визначаються предметом судового розгляду.

У кожній кримінальній справі дослідженню можуть підлягати: а) події злочину у всіх його фактичних чи юридичних оз- наках; б) вина обвинуваченого; в) обставини, які впливають на характер і ступінь відповідальності обвинуваченого; г) вигляд та розмір збитків внаслідок скоєного злочину; д) причини та умови, що сприяли скоєнню злочину.

Наведений перелік не є кінцевим, він може бути розширений та конкретизований залежно від особливостей і специфіки справи, яка розглядається судом.

Предмет судових дебатів охоплює все те, що необхідно їх учасникам для відстоювання своїх позицій, те що сприяє всебічному висвітленню досліджених фактів, що направлено на виникнення законного, обґрунтованого і справедливого вироку. А все, що не входить до переліку обставин, об´єднаних предметом судового розгляду, підлягає виключенню з судової промови.

Головуючий у судовому засіданні, як вже згадувалося раніше, наділений правом зупиняти виступ оратора під час судових дебатів, який виходить за межі фабули справи. Проте цим правом він повинен користуватися обережно. З однієї сторони недопустити приниження прав учасників судових дебатів, а з іншої - терпляче ставитися до неодноразових відхилень від предмету судових дебатів, але не залишати без відповідного реагування.

Після закінчення промов всі учасники судових дебатів мають можливість скористатися правом повторного виступу — з реплікою з приводу сказаного в промовах. Сама репліка не належить до складу судових дебатів і використання її не є обов´язковим

Репліка - це своєрідна відповідь на промову чи репліку іншого учасника процесу. Реплікою можна скористатися у таких випадках:

а) коли в промові іншої сторони було допущено перекручення фактів (неправдиві твердження, помилкові міркування, невірне тлумачення позиції іншої сторони);

б) коли в основній промові не були враховані якісь важливі обставини,

в) коли у зв’язку з промовами інших учасників судових дебатів виникла необхідність привести додаткові доводи або заявити про нові аргументи.

Зустрічаються випадки в судовій практиці, коли прокурор чи адвокат навмисно залишає для репліки найбільш сильні та переконливі аргументи, розраховуючи на їх ефект у заключний момент судових дебатів. Така поведінка призводить до перенесення основного елементу судової промови в репліку, що веде до зниження нормального ходу судових дебатів, до послаблення значення судової промови, а відтак і судового процесу.

Право на репліку може використати будь-який учасник судових дебатів незалежно від того чи виступив він з судовою промовою. Разом з цим репліка одного учасника судових дебатів не тягне автоматично репліки інших осіб. Використання репліки є правом, а не обов’язком учасника судових дебатів.

В усіх випадках правом останньої репліки наділений завжди захисник, а за його відсутності - підсудний. Відправлення правосуддя - це така юридична діяльність, яка чітко наділена морально-етичною спрямованістю.

Тут поряд з правовими аспектами знаходяться глибокі морально-етичні принципи, що впливають на весь хід судочинства, на стосунки, що складаються між учасниками судових дебатів як у ході судового слідства, так і при вирішенні справи.

Морально-етичний вплив на відправлення судочинства здійснюється двома шляхами: шляхом проникнення моральних категорій у сфері права, а також шляхом безпосереднього впливу етичних вимог, що знаходяться поза правовим регулюванням, на поведінку та діяльність учасників судових дебатів. Названі шляхи віддзеркалюють процес зближення права і правової діяльності з мораллю.

Наявність названого взаємопроникнення права і моралі викликає необхідність дотримання моральних норм, етичних правил, які, у свою чергу, складають предмет та зміст судової етики.

Судова етика - це вчення про моральні основи слідчої та судової діяльності, моральні принципи та критерії. Як складова частина загальноетичної науки, судова етика формує ті моральні вимоги, якими мають бути наділені учасники судового розгляду у своїй судово-слідчій діяльності і особистій поведінці. Іншими словами, судова етика покликана відпрацьовувати правила, які мають регулювати відношення між правоохоронними (судовими) органами й учасниками судочинства, встановлює моральні обов’язки, що витікають з цих відносин. Будучи різновидом професійної етики, судова етика закріплює моральні основи відправлення правосуддя.

Стосовно судових дебатів, етичні вимоги полягають у добросовісному та відповідальному ставленні до виконання своїх обов’язків під час підготовки та виголошення промов, у конкретній поведінці і взаєминам з іншими учасниками судового процесу, в неприпустимості дій, які б принижували честь і гідність осіб, які беруть участь у розгляді справи. Складовою частиною етичних основ судових дебатів є також цивілізоване ставлення до підсудного, його долі, турботою про законні інтереси потерпілого, інших учасників судочинства, переконливе бажання знайти правду, недопущення помилки, безпідставних висновків та пропозицій.

Судові дебати з позиції етичних вимог, повинні відповідати об´єктивності, принциповості, вимогливому ставленню до себе та інших учасників процесу, нетерпимого ставлення до будь-яких порушень закону, а також тенденцію злості, підозрілості, зверхності, недовірливості. «У сфері судового змагання, - писав О.Ф. Коні, - є проведення в судових засіданнях етичних начал тісно пов’язаних з розробкою того, що морально припустимо або не припустимо в судових дебатах. Саме тому можна і навіть потрібно говорити про етичне підгрунтя красномовства, для істинної цінності якого не достатньо одного знання обставин справи, знання рідної мови, вміння володіти нею та дотримання формальних вимог закону».

Судові дебати, як правило, носять полемічний характер. У своїх виступах прокурор, адвокат, інші учасники судового пронесу доводять своє тлумачення фактів, спростовують неправильні, з їх точки зору, міркування протилежної сторони вказують на неспроможність названих аргументів. У даному разі не виключається наявність різкого, на високих тонах спору, метою якого є відстоювання своєї позиції. Але за всіх обставин такий спір повинен проходити в коректній формі, в умовах взаємної поваги. І зовсім недоречним є спір, коли судові оратори в своїх промовах застосовують образливі вирази, намагаються у будь-який спосіб досягти успіху. Судові дебати вимагають витримки, професійного такту, спокою і чесності. Як справедливо зазначив Є. Адамов, «боротися погрібно за істину, а не за становище переможця».

Часто під час розгляду справи в суді учасники процесу, через своє становище, займають протилежні позиції, дотримуються діаметрально протилежних поглядів, захищають різні точки зору. У таких випадках полеміка між сторонами набуває нерідко безкомпромісного, достатньо енергійного та рішучого вигляду.

І це нормально, тобто, доки вона стосується суті справи, залишається спором з приводу висунутих доводів, тверджень, спрямована на пошук істини, вона професійно доцільна і морально виправдана. Як тільки полеміка виходить за межі, переноситься на особистість противника, ведеться грубо, нетактовно, вона втрачає свою цінність і стає неприпустимою. Як справедливо застерігає В.Д. Гольдінер, що значніше розходження, чим гостріше ведеться спір, тим більше стриманості і такту повинні виявляти його учасники, тим вимогливіше вони повинні ставитися до своїх слів, своїх доводів і міркувань.

У стосунках між собою учасники судових дебатів повинні тактовно ставитися до гідності один одного. Не допускати гарячковості, нетерплячості, зазнайства, наполегливо дотримуватися вимог закону та норм моралі. З особливою повагою повинні будуватися відносини учасників судових дебатів щодо складу суду, його головуючого. Неприпустимим є ставлення під сумнів його гідності та компетентності, сварка з представниками суду, невиконання вимог головуючого, протиставлення себе суду.

Винятковою стриманістю, коректністю повинне вирізнятися ставлення суддів, прокурорів, адвокатів до підсудних, свідків, потерпілих, експертів, цивільних позивачів, цивільних відповідачів та інших учасників судочинства. У даному разі однаковою мірою неприйнятні як безцеремонність, грубе звертання до вказаних осіб, залякування їх, вираження на їх адресу образливих зауважень, так і відкрита фамільярність, панібратство, відхилення від правил процесуального регламенту.

Учасники судових дебатів наділені правом давати відповідну характеристику підсудному, потерпілому, посилатися на ті обставини, в силу яких, на їх думку, не варто посилатися на показання цих осіб, або достатньо позитивно оцінювати дані ними показання, повідомлення, визначаючи їх доказову цінність. Проте в цих випадках визначення повинні здійснюватися спокійно, без крайнощів, не виходити за межі процесуальних вимог та етичних межі. Без підстав, породжених особливостями справи, не слід втручатися у сферу особистого життя підсудного, свідків, потерпілих, інших учасників судочинства, викривати данні, які не мають ніякого відношення до справи, що розглядається в суді. Л ще більшою мірою неприпустимо вживати грубість, нетактовність, принижувати честь та гідність осіб, які беруть участь у судовому процесі. Рівень судочинства визначається високою судовою культурою, переплітається з етичними вимогами, передбачає не тільки безумовне дотримання ними норм права, а також є показником ного професійної зрілості.

Щодо етичних основ судових дебатів, то вони не обмежуються наведеними моментами, їх зміст значно ширший і включає в себе цілу низку положень, які будуть розглянуті нами під час характеристики окремих ділянок судових дебатів.