Ораторське мистецтво правників

Предмет судової промови

Судова промова - це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх під час розгляду кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.

Виступаючи в суді з промовою, прокурор і адвокат підбивають підсумки не лише судового розгляду справи, але і всієї своєї попередньої праці, аналізують докази, висловлюють свою позицію у справі, міркування з питань, на які суду необхідно дати відповідь під час складання вироку, рішення, постанови, ухвали.

Згідно зі ст. 318 КПК України у судових дебатах, крім прокурора й адвоката (захисника), можуть брати участь громадський обвинувач і громадський захисник; потерпілий і його представник; цивільний позивач і цивільний відповідач та їх представники; близькі родичі, опікуни або піклувальники підсудного (як захисники)і сам підсудний.

У цивільному процесі у судових дебатах можуть брати участь: позивач та його представник; відповідач та його представник; третя особа, яка заявила самостійні позовні вимоги, та її представник; третя особа без самостійних вимог; уповноважені органів державного управління, профспілок, державного підприємства, установи, кооперативних організацій та їх об’єднань, представники громадських організацій і трудових колективів-і, звичайно ж, прокурор (ст. 194 ЦП К України).

В адміністративному процесі згідно зі статтями 268-279 Кодексу України про адміністративні правопорушення на засіданні суду, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи. До них належать: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності; потерпілий; законні представники особи, яка притягається, до адміністративної відповідальності; прокурор.

Судова промова державного обвинувача у кримінальному процесі своїм змістом має: громадсько-політичну оцінку злочину й особи підсудного; характеристику складу злочину, який, на його думку, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні; вичерпний аналіз зібраних і перевірених на судовому слідстві доказів та обґрунтування ними своєї позиції щодо вини підсудного, кваліфікації його дій і міри покарання. Крім того, прокурор у своїй промові підтримує пред’явлений, ним або цивільним позивачем позов, якщо цього вимагає охорона державних чи громадських інтересів або прав громадянка також висловлює й обґрунтовує свою думку з усіх інших питань, які належить вирішити судові під час поставлення вироку (ст. 324 КПК України).

Судова промова громадського обвинувача повинна, насамперед, відобразити ставлення до вчиненого злочину та особи підсудного громадської організації або колективу трудящих, які уповноважили його для участі в судовому розгляді справи. Проте громадський обвинувач є самостійним учасником процесу і викладає судові свою думку про доведеність обвинувачення, суспільну небезпеку вчиненого злочину, та особи підсудного, ґрунтуючись на даних судового слідства. У своєму виступі він має право також висловити свої міркування щодо застосування кримінального закону, міри покарання та інших питань.

Судові промови цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників своїм основним змістом мають питання, які стосуються відшкодування завданої злочином майнової шкоди: доведення чи недоведення факту вчинення злочину, наявність чи відсутність підстав для пред’явлення і задоволення позову, його предмета та розміру відшкодування. Питання вини підсудного та обрання йому міри покарання ними не обговорюються, оскільки це не пов’язано з цивільним позовом.

Судова промова громадського захисника, спрямована на виконання функції захисту. У ній громадській захисник подає судові свої міркування з приводу: обставин, що пом’якшують вину підсудного або виправдовують його; можливості пом’якшення йому покарання; умовного засудження чи відстрочки виконання вироку; можливості передати підсудного на поруки громадській організації чи трудовому колективу, від імені яких громадський захисник бере участь у розгляді справи. При цьому громадський захисник обов’язково дає характеристику особи підсудного, виходячи з його трудової та громадської діяльності.

Судова промова захисника, зумовлена його функцією у кримінальному процесі - функцією захисту і повністю підпорядковується відстоюванню законних інтересів свого підзахисного. За структурою вона, як правило, є аналогічною промові державного обвинувача. Проте за своєю спрямованістю - різко відмінною від промови прокурора. Захисник у своїй промові всі факти і докази розглядає під кутом інтересів підсудного, тлумачить їх так, щоб спростувати обвинувачення, а якщо воно безсумнівно доведене - пом’якшити його вину і відповідальність.

Репліка - частіша судової промови, основне призначення якої коротко, в стислій формі звернути увагу суду на перекручення фактів, домисли та принципово неправильні судження, допущені учасниками дебатів у своїх промовах (ст. 318 КПК України).

Судові промови впливають на формування внутрішнього переконання судді, допомагають суду глибше розібратися у всіх обставинах справи, всебічно, повно і об’єктивно дослідити ці обставини, установити істину у справі і прийняти правильне рішення.

До предмета судової промови в кримінальних справах у суді першої інстанції входять:

- фактичні обставини справи (п. 1 ст. 64, п. 1. ст. 324,ст. 420, п. 1 ст. 448 КПК України) та їх суспільно-політична оцінка;

- аналіз та оцінка доказів (п. З ст. 318 КЛК України);

- юридична оцінка установлених фактичних обставин - кваліфікація злочину (п. 2 ст. 64, п. 2-4 ст. 324, п. 2 ст. 420 КПК України);

- характеристика особи підсудного, а за необхідністю й інших учасників процесу (п. З ст 64, п. 7 ст. 324, п. З ст. 420);

- питання, пов’язані із застосуванням кримінального покарання або звільнення від нього,(п. З ст. 64, п. 4, 6 ст. 324 КПК України);

- питання, пов’язані з вирішенням цивільного позову (п. 4 ст. 64, п. 9 ст. 324 КПК України);

- інші питання, які вимагають свого вирішення (п. 10-14 ст. 324 КПК України);

- аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23, 23-2 КПК України).

Предметом судової промови в цивільних справах першої інстанції є:

1) фактичні обставини справи;

2) оцінка доказів;

3) пропозиції про застосування того чи іншого закону у справі;

4) пропозиції про винесення окремої ухвали за наявності для цього підстав (ст. 235 ЦПК України).

Аналіз ст. 27, ЗО КПК України дає можливість зробити висновок, що предметом доказування виступають:

- обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову);

- обставини, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення (підстави заперечення);

- інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. А в цілому - обставини, які повинні бути встановлені як підстави для розв’язання спору між сторонами; всі наявні юридичні факти й обставини, що мають значення для справи.

Необхідний склад фактів предмета доказування визначається на підставі норм матеріального; права, якими: врегульовані спірні правовідносини. Так, відповідно до ст. 456 ЦК України до складу підстави позову, що є предметом доказування, входять факти, які підтверджують: наявність трудових відносин потерпілого з особою (підприємством), настання каліцтва чи іншого пошкодження здоров´я у зв’язку з виконанням потерпілим своїх трудових обов’язків; настання певної шкоди; наявність збитків та їх розмір; вину організації в заподіянні шкоди.

Труднощі й помилки у визначенні необхідного факту доказування виникають тоді, коли диспозиція норми матеріального права має відносно визначений характер. Це норми, якими врегульовані питання про виселення за неможливістю сумісного проживання, про розподіл майна подружжя та ін., під час застосування яких повинні враховуватися «груба необережність самого потерпілого», «майнове становище», «інтереси неповнолітніх дітей чи інтереси одного з подружжя, ІПО заслуговують на увагу» (ст. 454 ЦК, ст. 29 Кодексу про шлюб і сім´ю та ін.).

Виступаючи з судовою промовою в адміністративних справах, учасники розгляду повинні з’ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення;

- чи винна дана особа в його вчиненні;

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення до товариського суду, громадської організації;

- інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Предметом судової промови в суді другої інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку є:

- критика або обґрунтування правильності вироку чи рішення;

- обгрунтування касаційного подання чи касаційної скарги або їх критика;

- аналіз і оцінка додаткових матеріалів;

— пропозиції про винесення певної ухвали касаційної інстанції.

Таким чином, до змісту судової промови обов’язково входять ті елементи, які утворюють її предмет. Однак варто зауважити, що на зміст і форму судової промови великий вплив мають характер і обсяг справи, особа ритора, судова аудиторія. Особа промовця і судова аудиторія визначають певну побудову і виклад судової промови. Як немає однакових справ і людей, так не може бути і однакових судових промов.

Вільне володіння формами судової промови є мистецтво, яке, як і всяке інше мистецтво, може набути у деяких риторів трафарету. Головним в судовій промові є її зміст і думки ритора.