Ораторське мистецтво правників

Підготовка промови - процес творчий

Як усяка інтелектуальна діяльність, ця підготовка - процес творчий, і кожен має право використовувати тут власну методику інколи можна почути думку, ніби промовці самі дивуються, як у них складається той чи інший текст, особливо - імпровізація. Але більшість початківців нерідко розгублюються, якщо їм доводиться звертатися зі своїм словом до широкої аудиторії. Запропонований матеріал вони переписують з якихось джерел, але, слухаючи такий виступ, одразу відчуваєш незграбність, некомпетентність, маловченість і, нарешті, цілковиту відсутність впевненості в собі. Такий промовець породжує лише співчуття.

Вступ до промови

Його мета - викликати інтерес аудиторії і оволодіти її увагою, встановити контакт з аудиторією та завоювати її довіру, підготувати сприятливу психологічну атмосферу для сприйняття промови.

Прийоми, що викликають інтерес слухачів на початку промови: цікавий факт, парадоксальна ситуація, звернення до авторитетів.

Промова вдається чи провалюється за перші 10 хв. Тому цей час особливо важливий, щоб привернути увагу слухачів, щоб вони зрозуміли те, про що хоче говорити лектор. Тому перші фрази автора обов’язково повинні привернути увагу аудиторії. Для цього доцільно починати промову, виступ з чогось важливого і цікавого. Навіть у суто науковому повідомленні необхідно з перших слів «спіймати» слухача, «на гачок» інтересу. Іноді добре почати промову з епізоду, який трапився в даному закладі, підприємстві.

Найгірше починати промови із загальних питань, з того, що всім уже відомо. Такий вступ відразу ж відвертає слухачів від оратора. Встановити після цього атмосферу «колективного мислення» дуже важко. Ось чому загальні слова, фрази і положення особливо неприпустимі на початку промови.

Головна частина

Засоби утримування стійкої уваги: створення максимально чіткої логічної структури, коли промовець проводить одну думку; елементи сюжетності; побудова промови у вигляді ланцюжка посилань і наслідків. «Інтрига» в композиційній побудові. Засоби, за допомогою яких переборюється «криза уваги».

Індуктивний метод побудови головної частини промови: рух думки від конкретного до загального.

Поєднання індуктивного та дедуктивного методів.

Історичний (хронологічний) принцип викладання матеріалу у лекціях на історичному або біографічну тематику.

Головна частина промови вимагає не тільки ясності і чіткості, а й особливої послідовності викладу.

Одна з умов такої послідовності - викладати справу так, щоб виділяти істотне і важливе. Говорити треба короткими фразами, уникати довгих періодів. Надто довгі фрази нерідко заплутують не тільки слухача, а й самого оратора, відводячи його вбік від суті промови.

Треба вчитися говорити без папірця. Можна скласти конспект промови, повний її текст. Однак у будь-якій ситуації бажано намагатися звертатися до слухачів з живим словом, а не зчитувати усе підряд з аркуша.

Доводячи якусь думку, не слід зловживати цифрами. Наприклад, в агітаційній промові перенасичення цифровим матеріалом приголомшує слухача. Цифри, які наводить виступаючий, повинні бути промовистими, точними, перевіреними, з посиланням на джерела. Серед слухачів завжди може знайтися людина, яка точно пам’ятає іншу цифру з цього ж питання, і тому наведення неточних або застарілих даних може негативно вплинути на формування думки про компетентність оратора.

Якщо цифри використовують під час лекції, краще виписувати їх на дошці, ніж показувати таблицю з цифрами. Коли лектор виписує цифри, аудиторія встигає стежити за ним, з такою ж швидкістю, з якою він подає їх. Якщо ж цифри будуть показані на таблиці або прочитані, їх важче сприйняти і запам’ятати.

Наведені промовцем цитати, уривки з художніх творів мають бути переконливими і яскравими. Зловживати цитатами, особливо в короткій промові, ні в якому разі не слід. Надуживання цитатами нерідко послаблює, а не підсилює враження від промов.

Цитату бажано мати записаною коротко, але точно, краще на окремому аркушику паперу або на карточці.

Перенасичення промови назвами і прізвищами розпорошує увагу аудиторії.

Велике значення в процесі промови має використання наочності, демонстрування дослідів.

Слід пам’ятати, що краще сприймаються окремі предмети, ніж сукупність їх. Тому недоцільно вивішувати в аудиторії одночасно кілька плакатів, діаграм та ін. Краще демонструвати їх у ході лекції, промови. Коли плакати будуть розміщені заздалегідь, слухачі з ними ознайомляться до лекції і можуть частково втратити інтерес до них.

Треба дбати про якомога рівномірніше використання наочних посібників протягом усієї промови.

Промові надає переконливості також використання спеціально підготовлених навчальних кінофільмів. Він має якнайповніше відповідати змісту лекції. Спочатку лектор висвітлює питання теоретично, потім інформує, на що саме треба звернути особливу увагу, потім демонструється фільм. Після цього оратор продовжує промову, посилаючись на ілюстративні дані з фільму.

В окремих випадках фільми можуть використовуватись як вступ промови або її завершення.

Конспект промови

Уміло складений конспект так само необхідний для оратора, як партитура для музиканта. Складання конспекту - це створення форми, структури промови. Основні правила: використання повних речень; поділ на частини (вступ, основна частина, заключна частина), які у свою чергу складаються із підрозділів, пунктів, тез, що підкріплюються допоміжними підпунктами (підтезами).

Головні критерії промови:

- ефективність вступу, інформативна свіжість, логічність розвитку теми;

- аргументація основних положень, наочність, контакт з аудиторією;

- засоби активізації уваги слухачів;

- зовнішність оратора, поведінка його на трибуні і його мова.