Ораторське мистецтво правників

Костянтин Зеленецький «Дослідження про риторику»

...Риторика як наука про слово може розраховувати на повне право громадянства у сфері наук точних, позитивних, може скинути свій схоластичний одяг і набрати вигляду більш природного, більш узгодженого з духом і зі спрямуванням нашого часу.

Шкільна риторика мала ще той шкідливий вплив, що розвивала думку і писемний дар слова не в їх самочинному і природному ході, а за формами одноманітними, умовними, вигаданими ззовні, а не взятими із сутності самого духу нашого.

Взагалі ми бачимо дві крайнощі: з одного боку, як у деяких французьких училищах, безумовне владарювання шкільної риторики, з мертвотним впливом на думку й вираження, з другого, - це трапляється всюди - відсутність усякої риторики при творенні писемного дару слова.

...Справа риторики не в одному красномовстві, а в тому, щоб показати перш за все загальні й необхідні умови та вимоги мовлення взагалі, а потім перейти до красномовства та його різних видів.

Справа теорії не в тому, щоб учити нас відшукувати й винаходити думки, а потім розташовувати й розмішувати їх, не в тому, щоб нав’язувати розуму правила зовнішні, які не виходять із його сутності, а тому довільні; але у тому, щоб управляти природним і самовільним ходом і розвитком його дій, розвитком тих чи інших впливів, що виникли у ньому самому. Отже, теорія знаходження думок у стародавніх курсах риторики не була пов’язана живим ланцюгом логічної єдності з теорією їх розташування. Обидві ці теорії повинні злитися в одну - в теорію логічного розвитку основної думки у творі.

Університет, академія - ось де здобуває освіту адвокат, оратор, красномовець; ось де місце для всього, що належить до морального, громадянського й політичного значення ораторства, до його сили переконувати уми й прихиляти серця. Це особливий, абсолютно частковий предмет і курс занять, який вимагає певної зрілості розуму та змужнілості почуття. Так, риторика повинна бути реформована у паш час. Як та частина науки про слово, якій випала на долю найповніша його форма мовлення, вона повинна розв’язати всі ці питання.

Зв’язок логіки з наукою про слово стає очевидним. Оскільки всяка наука, як певна теорія, повинна бути вірним відображенням дійсності, буття реального, а слово є відображення думки, то й наука про слово в усіх своїх частинах повинна зумовлюватися теорією мислення, логікою, повинна, так би мовити, відображати її у собі.