Ораторське мистецтво правників

Кирило Туровський «Слово в неділю по Великодні»

Слово в неділю по Великодні

Нині сонце, красуючись, па висоті ходить і, радуючись, землю огріває:

Вийде-бо нам од гробу праведнее сонце Христос - і всіх віруючих йому спасає.

Нині місяць, із вищого зійшовши ступеня, більшому світилу честь покладає:

Уже давній закон, за писанням,

із суботами його і пророками,

закону Христа з неділею честь одступає.

Нині зима гріховная з покаянням минула,

і лід невір’я од благорозум’я розтанув увесь.

Зима-бо язичеського кумирослужінпя від апостольського вчення і Христової віри минула, а лід Христового невір’я після показу Христових ребер розтанув весь.

Нині весна красується, оживляючи земнеє єство, бурнії вітри, тихо повіваючи, Плоди наливають.

А земля, насіння напуваючи, зелену траву з ’являє.

Весна-бо ця красная віра є Христовая, котра хрещенням наділяє людськеє усе єство.

Бурнії же вітри, гріхотворнїї помисли, що покаянням перетворюються на добродійність, корисні плоди наливають.

Зелая ж бо єства нашого, наче сім’я, слово Боже прийнявши і страхом його завжди боліючи, дух спасіння із’являє.

Нині новонароджені ягнята і телята,

швидко бігаючи, скачуть

і, скоро до матерів повертаючись, веселяться.

Та й пастирі, свиряючи, веселієм Христа хвалять. Ягнята, кажу, ці - покірливі мовою люди, і теляти - кумирослужителі невірних країн по Христовім учоловіченні і апостольськім і по чудесах скоро до закону приходять, вчення молоко смокчуть.

Та й учителі Христового стада, за всіх молячись, Христа-бога славлять,

що всіх вовків і ягнят в одне стадо зібрав-таки.

Нині дерева вже пагони випускають, і квітки запахущі процвітають, і се вже огороди солодкий посилають запах.

І діятелі, трудячись із надією, плододавця Христа призивають.

Були-бо раніше, як дерева дібровнії,

що не мали плоду, а тепер насадилась Христова віра в нашім невір’ї,

і уже тримаються кореня Іосія,

що, мов квіти, добродійності розпускаючи,

нового життя у Христі всі чекають.

Та і святителі, що труждаються для церкви, од Христа віддяки чекають.

Нині ратаї слова, словесних телят

до духовного ярма приводячи,

і хресне рало в мисленних борознах погружаючи,

і борозну покаяння накресляючи,

сім’я духовне усипаючи,

надіями майбутніх благ веселяться.

Нині все старе кінець приймає, а приходить все нове заради воскресіння.

Нині ріки апостольські наводняються, і язичні риби плід пускають,

і рибарі, глибину божого очоловічення проміряючи, повну церковну мережу ловитви витягають. Ріками-бо, рече пророк, розсядеться земля, узрять і розболяться нечестивії люди всі.

Нині чернечого образу трудолюбива бджола, свою мудрість виявляючи, всіх подивляє.

Адже вони, в пустелях самокорм’ям проживаючи, янголів та людей усіх подивляють.

І сі, на квітки налітаючи, медвяні соти отворяють - хай же людям солодкість і церкві належнеє подасть! Нині всі доброголосі птиці церковних ликів, що гніздяться, веселяться.

І птиця, так рече пророк, обрете гніздо собі, олтаря Твого, Хай свою кожен співаючи пісню, славить Бога голосами неумовкними.