Ораторське мистецтво правників

«Устав» князя Володимира

Великого Князя Київського і всія Русі Володимира Святославича Устав 996 (6504) р.

(Князь дає право митрополитам-грекам судити українців- русичів за перелічені в «Уставі» провини).

...Якщо довгий час не хрестять же дітей своїх... Хто нехтує великий піст, або поститься в неділю і суботу та інші дозволені дні; не поститься у велику суботу та лає інші великі пости; не ставить на церкві хреста і хто будує церкви без благословення священника; за порушення закону, єретицтво, відунс- тво, потвори, чародійство, кобеніє, зілейництво. Якщо попрік- не хто кого без вини, назве «перелюбцем», «волхвом», «єретиком»... Тих, хто знімає тріски з церкви, хреста з ікони. Хто носить наузи. Хто робить щось недозволене в церкві... Якщо хтось без великої потреби заведе худобу до церкви.

...Якщо моляться творінням: Сонцю, Місяцю, Зорям, Хмарам, Вітрам, Криницям, Рікам, Дібровам, Горам, Камінням... Або, якщо хтось під Овином молиться, або ворожить під гаєм, або біля води... - то всі суди від Бога дані споконвіку священним церквам... І я, грішний князь Володимир, названий у святому хрещенні Базилієм, так само установив і дав святій церкві і святителям по всій Руській землі... І якщо хтось порушить цей устав, тому буде гріх і непрощення від Господа Бога, і гнів і горе на себе накличе... Якщо хто заповіт цей мій і настанову мою порушить, чи сини мої, чи онуки мої, чи правнуки мої, хай приймуть помсту від Христа Бога і від достойників, що тримають державу Руську.