Ораторське мистецтво правників

Мислителі давнього і сучасного світу про ораторське мистецтво

Риторика мак глибокі коропі у світовій культурі. У міфології, героях міфів рівних паролів і культур простежується художньо-образне уявлення предків про велику роль живого слова, поетичпо-нісепиого, риторично-публіцистичного мовлення, про яскраву, часом драматичну і трагічну долю людей, наділених божественним даром - красномовством.

Із сивої давнини до наших днів дійшли, долетіли на легких крилах мудрої та прекрасної афористичної думки деякі надзвичайно сильні, чарівні, фантастичні міфи про культурних героїв, богів, присвячені класичному мистецтву «сладкоречив», «красномовства», ораторському мистецтву, чаруючому співу... Вони випромінюють магічну силу краси й духовності, дарують нам опоетизовану інформацію про класичне мистецтво та науку риторику, яку уособлювала у давніх греків прекрасноголоса богиня Калліопа, яка була однією з дев´яти муз. Донька Зсвса і Мнемозіии (богині пам’яті), Калліопа вирізнялась своїм обдарованням серед інших муз. Вона стала музою епічної поезії й науки. Сипами Калліопи були прекрасні співці Дів, Орфей, фракійський цар Рос. Краса і мудрість Калліопи втілювалася ваятелями у скульптурному зображенні богині з вощеною дощечкою або свитком і грифельним дротиком у руках. Цікаво, що одним із відомих скульптурних зображень геніального оратора давнього світу Марка ´Гуллія Цицерона була скульптура Калліопи, біля підніжжя якої лежав кращий оратор усіх часів і народів (Цицерон).

Міф стоїть біля джерел словесного мистецтва, посідаючи значне місце в усній фольклорній традиції різних народів. З міфів виросли казки, казання, легенди.

З грецької міфології відомі сирени - папівнтахи, папівжіп ки, які успадкували від батька Ахелая дику стихійність, а від матері - музи трагедії Мельпомсіїи - божественний голос. Вони мешкали на скелях безлюдного острова, всіяного кістками і висохлою шкірою жертв, яких сирени заманювали причаровуючим співом. Виникає суто риторичне запитання: якою ж силою краси і дієвості були наділені ці міфічні істоти, перед божественною піснею яких не могли встояти мужні і хоробрі мореплавці, які пройшли безліч випробувань достойно, та лише на цій землі знайшли свою неминучу смерть-запібель? Красномовним є той факт, що легендарний Одісей, пропливаючи повз ці небезпечні острови, прив’язував себе до щогли корабля і заливав воском вуха своїх товаришів.

Нас не можуть не зацікавити і уявлення пращурів, зокрема давніх греків, про величну гармонію космосу. До наших днів збереглися уявлення класичної античності про вісім солодкомовних та мудрих сирен, які сидять на восьми небесних сферах світового веретена богині Ананке, творячи своїм чарівним співом величну гармонію космосу.

Як бачимо, звукова природа космічної краси, мелодійна ла- довість, гармонія звукової величі - феномен, який чекає своїх дослідників на стику цілого ряду наук: від давньої риторики, міфології, філології, філософії до сучасної фоностилістикн, психолінгвістики, акустики тощо.

Сучасних дослідників у галузі теорії і практики красномовства - вражають міфи давнього світу про дивовижну, всеосяжну силу ораторського мистецтва. Зокрема, цар Траян звернувся одного разу до Діона Хризостама з такими красномовними словами: «Я не знаю, що ти говориш, але я люблю тебе не менше, ніж себе самого». Справді, егоїстична царська натура могла бути розчуленою лише видатним ораторським даром Хризостама, вустами якого, як говорили давні, віщували боги.

У творах Платона знаходимо цікавий опис сили і могутності оратора, який володіє словом, що зцілює душі: « Я стверджую, що якби у будь-яке місто прибули оратор і лікар, і якби в Народному зібранні чи у будь-якому іншому зібранні зайшла суперечка, кого з двох обрати лікарем, то на лікаря ніхто й дивитися не схотів би, а обрали б того, хто володіє словом, - варто було б йому лише забажати...» Чи не порадоксальним є висновок Платона? Виявляється, це звучить фантастично лише для нашого прагматичного часу, а тоді сприймалося як нормальне явище у суспільстві, де часом одна вдала промова могла змінити хід політичних подій, могла вилинути на рішення суду та відкривала шлях до слави, до громадського визнання.

Видатний оратор Цицерон у своїх трактатах про ораторське мистецтво писав про формування нової людини - люди- ни-патріота, громадянина, який живе ідеалами свого народу і держави. До речі, самі Цицерон та Демосфен, які були видатними ораторами п патріотами, те за життя були увінчані лаврами «сина Вітчизни», «рятівника народу» і под.

У давньогрецькій міфології крім образу богині Калліопи, знаходимо певні мотиви, пов’язані з мовленням, мистецтвом виступати у Народному зібранні, вести бесіду, полеміку тощо, й у деяких інших богів. Зокрема, богиня мороку, нічних видінь і чаклунства Геката була покровителькою деяких громадських занять людей, зокрема у суді, Народному зібранні, змаганнях у суперечках, полеміці тощо.

Цікавим і, на жаль, не дуже відомим божеством грецької міфології є божество лихослів’я Мом, яке було пов’язане з темними космічними силами. Тривале зловживання терпінням богів, проти яких постійно пащекував Мом, призвело до вигнання його Зевсом з Олімпу, що було справедливим покаранням, як на наш погляд.

Більші симпатії в нас викликає богиня Осса, яка в грецькій міфології була персоніфікацією чуток. Як провісниця Зевса, вона приносила людям звістки від нього, її голос вважали «божественним», а саму називали «дитям золотої надії».

Одним з найпопулярніших образів грецької міфології у сфері володіння чарами словесного впливу на людей, богів та природу був Орфей, син богині Калліопи та бога Багра (варіант: Аполлона). Магічна сила його мистецтва виявлялася у чарівному співі, прекрасній музиці, молитвах, за допомогою яких він сприяв аргонавтам у їх нелегкому поході, бо втихомирював морські хвилі, заспокоював гнів могутнього Ідаса, переконував повернути на землю кохану Еврідіку. Трагічну смерть Орфея від вакханок оплакують зачаровані його співом, голосом та талантом птахи, звірі, ліси, каміння, дерева. Легенда про Орфея довгі роки надихає митців-нащадків на відтворення його образу у різних жанрах мистецтва. Цеп повноводий потік любові невичерпний!

Разом із Орфесм, одним із батьків енічноі поезії, «еолодко- мовності» у греків вважався і Фамірід (Тамірис Тамір), який був фракійським співцем, сином обдарованого музиканта й німфи. Це був надзвичайно гарний юнак, який майстерно грав на кіфарі, був переможцем на Піфійськпх іграх. Але юнака згубили гордість та марнослав’я: він кинув виклик Музам у досить грубій формі, пообіцявши їм у разі програшу віддати все, чого вони тільки забажають. Розлючені Музп-переможинці відняли в необачного Фаміріда найдорожче: вони осліпили його, позбавили голосу й уміння грати на кіфарі...

Давній Єгипет подарував світові цікавий міф про Сіа - богиню пізнання й мудрості, яка тісно повязана з богом Ху - втіленням божественного слова - і сидить у вигляді гарної жінки праворуч бога Тота.

Тот у єгипетській міфології був богом мудрості, рахунку й письма. Йому приписували створення усього інтелектуального життя країни: він був «владикою часу», вів літописи, створив писемність, навчив людей писати н рахувати. Rin 6yR покровителем переписувачів, архіваріусів, бібліотекарів, керував «усіма мовами» і сам вважався язиком бога Птаха, з яким його ототожнювали.

У японців божеством красномовства було Бесан-тен (Бен- зай-тен), яке входило до числа «семи богів щастя» і забезпечувало як поліфункціональне божество довге життя, багатство, військові успіхи, захищало від стихійного лиха, дарувало мудрість, красномовство. Воно зображувалося верхи на драконі чи змії з японським музичним інструментом біва у руках.

Давньоіндійська міфологія включає в себе щонайменше двох богинь красномовства - Бач і Сарасваті.

Богиня Бач - «мовлення», «слово» - є персоніфікацією мовлення. У відомій «Рігведі» їй присвячено гімн, у якому анаграмується її ім’я. Бач називали «царицею богів», «володаркою багатств». Вона вважалася донькою бога любові Ками. В епічний період вона стала богинею мудрості і красномовства, через що її почали ототожнювати з іншою богинею - Сарасваті. Сарасваті була поліфупкціональною, первинно - як богиня води, ріки, великого потоку тощо. Сарасваті - популярна богиня давньоіндійського епосу: вона захищає співців, с богинею священного мовлення, богинею красномовства н мудрості, винахідницею санскриту й алфавіту дсвапагарі, виступає покровителькою мистецтв і паук. Індійські веди підкреслюють такі її риси, як краса, вишуканість, простота, білизна. Сарасваті стала дружиною Брахми, була носптелькою численних творчих обдаровань і талантів, а любов народу до неї живе у віках.

Серед давніх візантійських, середньовічних, зокрема слов’янських легенд викликає цікавість образ райського птаха з обличчям людини, який називався алконостом, або сіріном. Образ цей, вочевидь, пов’язаний із грецьким міфом про Алкіо- па, перетвореного богами у птаха. Спів цього птаха був таким прекрасним, що той, хто чув його, забувай про все на світі. У російських духовних віршах періоду середньовіччя йдеться про птахів сірш, які, спускаючись із раю на землю, зачаровували людей своїм співом. Образ чарівного птаха у різних модифікаціях типу жар-птиця, чудо-птах та інші є дуже популярним у східно-слов’янській культурній традиції, зокрема українській та російській. Як бачимо, «солодкоголосі» птахи, міфічні істоти володіли тим прекрасним даром, до якого завжди прагнула людина, - панування над душами через гармонійне, прекрасне й чарівне Слово у всіх формах: слово поетичне, прозове, ораторське, пісенне, пророче...

Такі видатні оратори минулого, як Аристотель, Цицерон, Демосфен, Горгій та інші ораторське обдаровання обґрунтовували наявністю дару мислення, могутньої думки, як вони писали, - винайдення думки - логосу. Тому справжній ораторський талант виявлявся перш за все в силі змісту, інтелектуальній могутності оратора, який оволодівав розумом, волею, почуттями слухачів нетрадиційним, нестандартним, часто «алогічним», на перший погляд, мисленням. З цієї точки зору нас не міг не зацікавити образ Івануиіки-дурника, який є типовим втіленням казкової стратегії, що випливає з нестандартних постулатів практичного розуму, зі схильністю до пошуку власних, оригінальних рішень у найскладніших ситуаціях. Це дарує йому успіх, повну перемогу над супротивниками, ворогами, опонентами. Його слово- не менш цікаве явище, ніж ного справи: воно втілює магічно-юридичну функцію, як вважають спеціалісти (Ж. Дюмезіль). Він пророкує майбутнє, тлумачить незрозуміле легко, жартома, з прислів’ями, приказками, мовними парадоксами загадує і відгадує найскладніші загадки; мова ного відзначається розвиненою омонімією, полісемаїїтнчиістю, метафоричністю і под., що є виразною ознакою поетичного стилю, ораторського обдаровання їваїїушкн-дурніїка. Риси алогічності, «зауму», критичного мислення наближають цей казковий образ до образу юродивого - традиційного для слов’янської, зокрема російської духовної традиції. Осмислення глибини і сили ораторського оброваиня цього популярного у слов´ян казкового образу може подарувати дослідникам безліч цікавих спостережень та висновків, бо ще не всі загадки Іванушкн-дур- іпіка нами відгадані!

Інший слов’янський билинний герой - гусляр Садко - цікавий як талановитий співак, виконавець, гра якого принесла йому і громадське визнання, і особисте щастя. Його чарівний голос, майстерна гра полюбилися Морському цареві, що сприяло щасливому одруженню Садка з прекрасною Чернавою, принесло йому славу, багатство, повне вдоволення життям. Вдячний Садко побудував у Новгороді пишні церкви, завдяки щасливій долі й імпровізаторському таланту.

Східнослов’янська міфологія звеличує образ епічного спів- ия-поста Бояна, який відзначився багатьма видатними рисами талановитого оратора. Зокрема, у «Слові о полку Ігоревім», у написах у Софії Київській, у новгородському літописі Боян згадується як «віщий аще кому хотяще песнь творити, то розтека- шетея мислю по древу, серим волком по земли, шизим орлом под облаки». Струни Боянові рокотали славу руським князям, які ставали на захист рідної землі. Відомий поет Ігор Шклов- ський та ряд інших дослідників вважають легендарного Бонна «ритором, солодкомовним сказателем», талановитим імпровізатором, бо звучать у віках, не стихаючи, його живі гуслі, чарівний голос, дивовижні, вражаючі інтонації... Не змовкає у нашій вдячній пам’яті слава Боянова - соловейка стародавнього часу». Так само нам, киянам, нащадкам слави предків, не личнть забувати видатну ораторську пам’ятку - «Золоте слово» Святослава, змішане зі сльозою, мета якого - єднання усіх патріотів рідної землі перед важкою навалою. «Золоте слово», мудрі літописи, які творилися на славній нашій землі, пастирське слово та ін. - взірці високої ораторської культури наших предків, так само як і дивовижно-прекрасні міфи різних народів усіх часів - невичерпна скарбниця культурної, риторичної загальнолюдської спадщини. Народи творили тисячолітній національний золотослів, вбираючи п творчо використовуючи надбання попередніх епох, творячи ораторські перлини як свідчення глибоких етико-естетичних дум, поривань, мрій, надій...