Ораторське мистецтво правників

Державний статус української мови: політико-правові підстави

Державною мовою прийнято називати визнану Конституцією або Законом основну мову держави, що задовольняє потреби суспільства в офіційному спілкуванні і виступає одним із символів державного і національно-культурного суверенітету.

Під державною (офіційною) мовою в науковій літературі розуміють визнану Законом урядову мову, обов´язкову для органів законодавчої та державної виконавчої влади, судочинства, освіти. Таке конституційно-правове закріплення мови (більшості населення або корінної нації) як державної (офіційної) мови виступає важливим чинником утвердження національної державності, стає її державним атрибутом.

Українська мова протягом багатьох століть не мала певного визначеного статусу. Лише у XIX ст. деякого офіційного визнання українська мова набуває на території Галичини, Буковини і Закарпаття, хоча пріоритет надавався в тодішній Авс- тро-Угорській імперії, відповідно, польській, німецькій та угорській мовам. У Російській імперії українська мова була позбавлена будь-яких прав, свідомо нормативно обмежувалася сфера її застосування. Тому в українській політичній думці минулого традиційним стало відстоювання права на мовну автономію, «недоторканність мови в приватному і публічному житті» (М. Драгоманов), а найбільш радикальні проекти вимагали закріпити положення про те, що «офіційна мова є українська, але всі мови, уживані на Вкраїні, суть вільні» (М. Міхновський).

Історична хроніка духовного нищення української нації, її культури і мови вражає впертою послідовністю і моральним цинізмом.

Державний статус української мови визначається ще з часу прийняття Закону «Про мови в Українській PCP» (від 28 жовтня 1989 р.) - з його центральною ідеєю державного статусу української мови, проголошення незалежності України. Це створило реальні передумови для поступового утвердження мови корінного народу як повнофункціонального засобу комунікації і важливого чинника розбудови соборної Української держави.

Стаття 10 чинної Конституції України проголошує: «Державною мовою в Україні є українська мова». Це означає, що саме українська мова є мовою актів органів державної влади и управління, мовою діловодства й документації, мовою судочинства, адміністративного провадження, нотаріального діловодства, прокурорського нагляду, мовою міжнародних договорів і угод, освіти, мовою засобів масової інформації (телебачення, радіо, преса), мовою зв´язку (пошта, телефон), мовою офіційних назв державних та громадських органів, господарських товариств та ін.

Закріплення за українською мовою статусу державної означає також наявність в Україні державної (офіційної) політики щодо української мови, її збереження та подальшого розвитку. «Декларація про державний суверенітет України» від 16 липня 1990 р. закріпила «функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя», а Конституція України містить важливе положення про те, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України» (ч. 2 ст. 10 Конституції України). Публічне приниження чи зневажання, навмисне спотворення української мови тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про мови»). У ст. 24 закріплено недопустимість привілеїв чи обмежень за мовними ознаками, а у ст. 92 підкреслено, що порядок застосування мов визначається виключно законами України.

Ряд статей містять вимоги про тс, що володіння державною мовою є обов’язковим для Президента України (ст. 103), професійних суддів (ст. 127); суддів Конституційного Суду (ст. 148). У законодавстві України також передбачена вимога обов’язкового володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування з особами, які набувають статусу громадянства України (ст. 17 Закону «Про громадянство України») визначено мову судочинства (ст. 19 КПК України, ст. 9 ЦПК України), освіти (ст. 7 Закону «Про освіту»).

Державна мова повинна забезпечувати цілісну ієрархію державних структур, армії, єдність громадян, вона формує ідеологічну надбудову і виступає засобом спілкування на всіх рівнях державного і суспільно-виробничого життя, є мовою державної освіти, починаючи з дошкільних виховних закладів.

Актуальним є завдання, на всіх державних рівнях захищати українську культуру і мову, створювати ідеологічні, політичні, морально-психологічні, матеріально-побутові умови для їх розвитку.

Реальними політико-правовими підставами затвердження державного статусу української мови могли б бути:

- упровадження і затвердження Концепції державного мовного будівництва;

- прийняття нового Закону про мови;

- створення (відновлення) в державній вертикалі повноцінних спеціалізованих органів для здійснення політики в галузі мовного планування та будівництва;

- впровадження і затвердження нової урядової програми розвитку української та інших мов в Україні на період до 2010 року;

- впровадження механізму контролю за дотриманням чинного мовного законодавства;

- здійснення до 15-ї річниці незалежності України комплексу деколонізаційних мовних заходів, зокрема на місцевому рівні;

- затвердження оновленого українського правопису. Необхідним є здійснення в Україні уніфікованої національної гуманітарної політики в галузі освіти, культури, мови, функціонування засобів масової інформації, яка б сприяла відродженню її утвердженню духовності, піднесенню ролі української мови у всіх сферах державної, політичної, економічної, культурної розбудови соборної Української держави. Українська мова повинна стати засобом вияву духовності і національної самосвідомості, поширити своє повнокровне функціонування на всі терени України.

Отже, потрібні ще величезні зусилля державних органів і громадськості, щоб закріплений державний статус української мови став справді реальним, повнокровним.

ЗАКОН

УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ ПРО МОВИ В УКРАЇНСЬКІЙ PCP

(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1989, № 45, ст.631)

(Уводиться в дію Постановою ВР № 8313-11 від 28.10.89,ВВР 1989, № 45, ст.632)

(Із змінами, внесеними згідно із Законом - № 75/95-вр від 28.02.95, ВВР 1995, №13, ст. 85)

Стаття 2. Державна мова Української PCP

Відповідно до Конституції Української PCP державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова.

Українська PCP забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.

Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею.

Стаття 3. Мови інших національностей в Українській PCP

Українська PCP створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей в республіці.

У роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.

У разі, коли громадяни іншої національності, що становлять більшість населення зазначених адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, що володіють в належному обсязі національною мовою, або коли в межах адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих органів і організацій може використовуватись українська мова або мова, прийнята для всього населення.

Стаття 22. Мова прокурорського нагляду

Акти прокурорського нагляду в Українській PCP складаються українською мовою. Цією ж мовою у зв’язку із здійсненням прокурорського нагляду ведеться листування з державними, кооперативними та громадськими підприємствами, установами і організаціями, розташованими на території Української PCP.

Мовою зносин органів Прокуратури Української PCP з Прокуратурою СРСР та іншими союзними органами, з органами прокурорського нагляду інших союзних республік є російська мова.

Стаття 23. Мова юридичної допомоги

Юридична допомога громадянам і організаціям подається українською мовою або мовою, прийнятною для сторін.

Стаття 40. Сприяння національно-культурному розвиткові українців, які проживають за межами Української PCP

На основі угод з іншими союзними республіками Українська PCP сприяє національно-культурному розвиткові українців, які проживають у цих республіках.

Українська PCP полає згідно з нормами міжнародного права всебічну допомогу, за їх бажанням, освітнім школам, науковим установам, національно-культурним товариствам українців, громадянам українського походження, які проживають в зарубіжних країнах, у вивченні української мови та проведенні наукових досліджень з українознавства, сприяє навчанню громадян українського походження в навчальних закладах Української PCP.

Голова Президії ВР

Української PCP В. Шевченко

Секретар Президії ВР

Української PCP М. Хоменко

м. Київ

28 жовтня 1989 року № 8312-11 312-11

КОНСТИТУЦІЯ - ОСНОВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ

(витяг)

28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України було прийнято Основний Закон - Конституцію України, за яким статус державної мови надано українській мові.

Оголошуючи українську мову державною, Закон гарантує використання й розвиток мов усіх народів, що живуть в Україні.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території країни.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. ,.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розпиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу´, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на мсті одержання прибутку.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю жовтня п´ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.

Порядок проведення виборів Президента України встановлюється законом.

Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п´яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні пс менш як десять років та володіс державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 148. Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення лосяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом ие менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційною Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Сулу України зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

КРИМІНАЛЬНО -ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКСУКРАЇНИ (витяг)

Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство

Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати показання, виступати в судді рідною мовою і користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому r перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє.

(Стаття 19 із змінами, внесеними Указом ПВР 6834 - 10 від 16.04.84)

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(витяг)

Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство

Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості.

Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати пояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судові документи, відповідно до встановленого законом порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.

(Із змінами, внесенеми згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 23.01.81 р. №1461-Х)