Адміністративне право України. Повний курс

5.3.2. Окремі суб`єктивні публічні права та їх реалізація

У юридичній літературі слово «право» вживається у двох основних значення - об’єктивному та суб’єктивному, що дозволяє розглядати правову дійсність у двох аспектах: як систему норм права і як можливості та повноваження, що належать суб’єктам на основі й у межах цих норм. Норми об’єктивного права регулюють поведінку особи,

визначають зміст прав та обов’язків, а суб´єктивне право є засобом реалізації можливостей та інтересів особи. Саме за допомогою об’єктивного та суб’єктивного права особа реалізує себе, свій соціальний, юридичний і матеріальний потенціал, свої інтереси.

Суб´єктивне право особи - це забезпечена державою і закріплена в нормах права можливість певної поведінки, спрямованої на здійснення певних прав. Володар суб’єктивного права має можливість своїми діями самостійно виявити себе у своїй поведінці, вимагати відповідної поведінки від інших осіб, звертатися до уповноважених органів держави у зв’язку з потребою захистити порушене право за допомогою заходів державного примусу.

У загальному вигляді зміст будь-якого суб’єктивного права полягає в тому, що воно надає уповноваженому суб’єктові можливості:

а) поводити себе відповідним чином (право на свої дії);

б) вимагати відповідної поведінки від інших суб’єктів (право на чужі дії);

в) звертатися до держави за захистом свого юридичного права.

Суб’єктивне право визначає межі юридичної можливої поведінки певної особи, яка задовольняє її інтереси.

Суб´єктивні обов´язки особи. Суб’єктивні права й суб’єктивні обов’язки нерозривно пов’язані та не можуть існувати одне без одного, оскільки право однієї особи, як правило, не може бути реалізовано поза виконанням обов’язку іншою особою.

У сфері публічного адміністрування до ознак суб’єктивних адміністративно-правових обов’язків належать такі: необхідна, належна поведінка; покладаються тільки на правоздатну та дієздатну особу; покладаються в інтересах інших осіб; існують у правовідносинах; не можуть існувати поза зв’язком із суб’єктивними правами у сфері публічного адміністрування; їх реалізація забезпечується державним примусом; мають юридичну природу, оскільки закріплені адміністративно-правовими нормами, а їх виконання забезпечується застосуванням державного примусу.

Суб´єктивні адміністративно-правові обов´язки - це покладена державою та закріплена в адміністративно-правових нормах міра належної поведінки суб’єкта в публічних правовідносинах, їх реалізація, забезпечена можливістю застосування державного примусу.

Реалізація суб´єктивних публічних прав. Суб´єктивні публічні права реалізуються через систему суб´єктивних публічних прав та обов’язків приватних осіб.

Нормами адміністративного права регулюються (закріплюються) всі ті права та свободи приватної особи, якими вона користується у сфері публічного адміністрування і не може реалізувати без вступу у відносини з органами публічної влади. Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ці приписи можна вважати конституційною основою регулювання публічних відносин між людиною та державою.

Система реалізації суб´єктивних публічних прав приватних осіб має у своєму складі:

- права на свободу слова, зібрань, об’єднань, віросповідання;

- права, пов’язані з участю громадян в управлінні державними справами (активне та пасивне виборче право, право на здійснення громадського контролю, право на участь у відправленні правосуддя);

- право на отримання адміністративних послуг;

- право на користування публічним майном (вулиці, площі, парки тощо);

- права, пов’язані з можливістю захисту своїх прав і свобод (право на звернення).

Згідно з основними правами та обов’язками, закріпленими в нормах Конституції України, слід розрізняти: права громадян, закріплені в нормах адміністративного права, які розвивають і конкретизують права, закріплені в Конституції України (право на участь в управлінні державними справами, право на медичну допомогу, право на освіту тощо); права громадян, передбачені нормами тільки адміністративного права (наприклад, зумовлені наявністю паспортної системи).

Суб’єктивні публічні права приватних осіб можна визначити як права, якими користуються громадяни у сфері публічного адміністрування; вони є підґрунтям відносин приватних осіб із державою, складовим елементом адміністративно-правового статусу приватних осіб і реалізуються в межах адміністративно- правових відносин.