Адміністративне право України. Повний курс

5.3.1. Сутність суб`єктивних публічних прав приватної особи

Суб´єктивні права приватної особи є частиною структури адміністративно-правового статусу особи.

Суб´єктивні права особи - це надана й гарантована державою через закріплення у правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки цієї особи.

Ознаками наявності в учасників адміністративних правовідносин суб´єктивних прав є: можливість певної поведінки з метою задоволення своїх інтересів; наявність адміністративної право- суб´єктності; можливість реалізації поведінки в адміністративних правовідносинах; обмеженість поведінки межами адміністративно-правових норм, вихід за які є порушенням правових приписів.

Суб´єктивні права встановлюють індивідуально-конкретну владну міру свободи поведінки, що надається уповноваженому суб´єкту з метою задоволення його інтересів і яка забезпечена відповідними обов´язками інших суб´єктів та гарантіями держави.

Суб´єктивні права відзначаються публічністю, що означає змогу приватних осіб впливати на управлінські процеси, брати участь у державній і суспільно-політичній діяльності, реалізовувати права і свободи, надані Основним Законом держави, оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, їх посадових осіб до суду чи в позасудовому порядку.

Суб´єктивні права у сфері публічного управління (або суб´єктивні публічні права приватної особи) - це надана і гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки особи (суб´єкта), що забезпечена кореспондованим зобов´язанням іншого суб´єкта у правовідносинах публічного управління.

Для суб´єктивних прав у сфері публічного управління характерні такі ознаки: адміністративно-правова природа, існування в адміністративних правовідносинах, наявність меж у поведінці, належність особам, які мають адміністративну правоздатність та адміністративну дієздатність, наявність державних гарантій.

Система суб´єктивних публічних прав приватних осіб складається:

- з прав на свободу слова, зібрань, об´єднання, віросповідання;

- з прав, пов’язаних з участю громадян в управлінні державними справами (активне та пасивне виборче право, право на здійснення громадського контролю, право на участь у відправленні правосуддя);

- з прав на отримання адміністративних послуг;

- з прав на користування публічним майном (вулиці, площі, парки тощо);

- з прав, пов’язаних із можливістю захисту своїх прав і свобод (право на звернення).

Згідно з основними правами та обов’язками, закріпленими в нормах Конституції України, потрібно розрізняти: права громадян, закріплені в нормах адміністративного права, які розвивають і конкретизують права, закріплені в Конституції України (право на участь в управлінні державними справами, право на медичну допомогу, право на освіту тощо); права громадян, передбачені нормами тільки адміністративного права (наприклад ті, що зумовлені наявністю паспортної системи).

Суб’єктивні публічні права приватних осіб можна визначити як права, якими користуються приватні особи у сфері публічного управління, вони є підґрунтям відносин приватних осіб із державою, складовим елементом адміністративно-правового статусу останніх і реалізуються в межах адміністративно-правових відносин.