Адміністративне право України. Повний курс

5.2.3. Адміністративна деліктоздатність

Адміністративна правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права включає адміністративну правоздатність і дієздатність (що у свою чергу включає деліктоздатність).

У сфері публічного управління правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів має як загальні ознаки, так й ознаки, що дозволяють їх розмежовувати, таким чином виділяють загальну адміністративну правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права та спеціальну адміністративну правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права.

Загальну ознаку прийнято називати статусом громадянина. За змістом розрізняються такі групи прав громадян: на участь у публічному управлінні, на державну участь, сприяння, допомогу компетентних органів публічного адміністрування, право на захист, право на допомогу недержавних організацій.

Для всіх осіб, які перебувають на території України та не є її громадянами, законодавством встановлено певні особливості праводієздатності: вони не можуть бути державними службовцями, займати окремі посади, працювати в правоохоронних органах; вони не допускаються до діяльності, пов’язаної з державною таємницею; на них не поширюється військовий обов’язок; їх адміністративна деліктоздатність специфічна; вони проживають і здійснюють свою діяльність на підставі спеціальних документів (це, наприклад, довідка на проживання, закордонний паспорт тощо). Для них можуть бути встановлені обмеження в пересуванні й виборі місця проживання, коли це потрібно для дотримання національної безпеки, суспільного порядку, захисту прав і законних інтересів громадян тощо.

Спеціальна адміністративна правосуб´єктність індивідуальних суб´єктів адміністративного права. У реальному житті існує розмаїтість спеціальних адміністративно-правових статусів. До них можна віднести:

- статус членів адміністративних колективів (розрізняються статуси осіб, які навчаються, мілітаризованих службовців, осіб, свобода яких обмежена в адміністративному порядку);

- статус суб´єктів адміністративної опіки (установлення державної опіки над особами, що її потребують, - безробітними, чорнобильцями, біженцями і змушеними переселенцями, інвалідами війни і прирівняними до них особами, дітьми-сиротами, багатодітними батьками тощо);

- статус жителів територій з особливим адміністративно- правовим режимом (території, що тимчасово чи постійно перебувають на особливому правовому положенні: райони проведення антитерористичної операції, режими прикордонної зони, закритих міст, заповідників, вільних економічних зон, карантини тощо). Спеціальна адміністративна правосуб´єк- тність індивідуальних суб´єктів адміністративного права таких територій містить у собі найчастіше особливі правила в´їзду в зону, виїзду, пересування, діяльності в ній, здійснення адміністративного нагляду, застосування адміністративного примусу.

- статус суб´єктів дозвільної системи («дозвільна система» - сукупність правил, що вимагають одержання дозволу на здійснення визначеної діяльності й регулюють контроль за нею).