До основних індивідуальних приватних осіб, за адміністративним правом, належать громадяни України.

Громадяни - найбільша група суб´єктів адміністративно-правових відносин. Конституція України визначає, що людина, її права та свободи є найвищою цінністю. Визнання, дотримання та захист прав і свобод людини і громадянина є обов´язком держави. Кожен громадянин України володіє на її території всіма правами та свободами і несе рівні обов’язки, передбачені Конституцією України.

Зазначені конституційні положення є вихідними для адміністративно-правового статусу громадян, зміст якого становить комплекс їхніх прав, свобод і обов´язків, закріплених нормами адміністративного права у сфері публічного адміністрування, а також установлення відповідальності громадян перед публічною владою. Такий статус громадян України є частиною їх загального правового статусу, який визначено Конституцією й законами України, зокрема Законом від 18.01.2001 р. «Про громадянство України», міжнародними договорами, а також іншими актами законодавства України.

Основою адміністративно-правового статусу (адміністративної правосуб’єктності) громадян України є їхня адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність.

Адміністративна правоздатність - це здатність мати права і нести обов’язки адміністративно-правового характеру. Вона виникає в момент народження громадянина і припиняється з його смертю. Її обсяг установлюють і змінюють за допомогою адміністративно-правових норм. Вона підтверджується документами про громадянство - паспортом громадянина України, а для осіб до 14 років - свідоцтвом про народження.

Адміністративна правоздатність не може бути відчужена. Громадянин не може навіть добровільно відмовитися від своєї правоздатності, така відмова не має законної сили. Адміністративну правоздатність може бути обмежено при вчиненні злочину або адміністративного правопорушення лише на основі вироку або постанови суду - права керування транспортними засобами, права полювання, права пересування, батьківських прав тощо.

Адміністративна дієздатність є другим складником адміністративної правосуб’єктності громадянина. Важливо, що адміністративна правоздатність є основою адміністративної дієздатності громадян, вона складає умови, за яких реалізуються їх суб’єктивні права й обов’язки.

Адміністративна дієздатність - це визнана законом спроможність громадян своїми діями набувати та здійснювати права й виконувати обов’язки адміністративно-правового характеру. У повному обсязі адміністративна дієздатність настає з досягненням 18-річного віку. Разом із тим вона виникає і по досягненні 14-річного віку - одержання паспорта, дотримання правил паспортної системи тощо. Адміністративна дієздатність може наставати в деяких випадках і до досягнення 14-річного віку.

Сукупність конкретних прав, які особа може мати відповідно до закону, можна поділити на три групи: особисті, політичні та соціально-економічні.

Особисті права і свободи громадянина - це можливість задоволення його особистих потреб. До особистих прав належать: право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім’ї тощо.

Політичні права і свободи - це можливість громадян брати участь у публічному управлінні державними справами, реалізувати своє волевиявлення щодо об’єднання в політичні партії, громадські об’єднання, рухи, проведення мирних зібрань, мітингів і демонстрацій тощо.

Соціально-економічні права громадяни реалізують через використання норм адміністративного права. Це забезпечення можливості заняття підприємницькою діяльністю, реалізації права на працю, відпочинок, соціальний захист, достатній життєвий рівень, освіту, здоров’я.

До змісту адміністративно-правового статусу громадян належать також обов’язки: захищати незалежність і територіальну цілісність України, шанувати її державні символи, нести військову службу; не завдавати шкоди природі, культурній спадщині та відшкодовувати збитки, які завдані їм; подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про особистий майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом, а також звіт щодо е-декларації за вимогами анти- корупційного законодавства; сплачувати податки і збори. Кожен громадянин зобов’язаний неухильно дотримуватися Конституції України, не посягати на права, свободи, честь і гідність інших людей (ст. 65-68 Конституції України).

Крім того, Закон України «Про громадянство України» визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів публічної адміністрації, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Обов´язки громадян розрізняють за такими групами:

Абсолютні обов´язки - це ті обов’язки, які покладені на громадянина у сфері публічного адміністрування та виконання яких не залежить від будь-яких обставин, оскільки це передбачено нормами чинного законодавства. До таких обов’язків можна віднести загальний обов’язок дотримуватися закону, сплачувати податки, не завдавати шкоди природі, культурним й історичним пам’яткам, а також досить важливий обов’язок не зловживати своїми правами, тим самим порушуючи права інших суб’єктів.

Відносні обов´язки - це обов’язки громадян у сфері публічного адміністрування, виконання яких залежить від низки чинників, які можуть стосуватись або волевиявлення громадянина (вступ до ВНЗ - обов’язки абітурієнта; вступ на державну службу - обов’язки, визначені Законом України про державну службу), або певних обставин (у період надзвичайного стану - обов’язок обмежити пересування тощо).

Деліктні обов´язки - це обов’язки, які виникають із деліктних правовідносин, складають особливу групу, тобто обов’язки, які покладені на громадянина у зв’язку з його протиправною поведінкою і полягають, власне, в обов’язку суб’єкта зазнати певних обмежень своїх прав і свобод як покарання за вчинений проступок.

Способи виконання обов’язків різні. Вони залежать від конкретного їх змісту. Одні виконуються за допомогою активних дій, інші - утриманням від дій, заборонених нормами права.