Адміністративне право України. Повний курс

1.2.4. Відмежування адміністративного права від цивільного права

Адміністративне й цивільне право, як основоположні галузі права для всіх галузей відповідно публічного і приватного права, мають як спільні риси, так і сутнісні відмінності.

За спільними рисами вони:

- урегульовують найбільш важливі відносини майже в усіх сферах суспільних відносин;

- їх норми захищені нормами державного примусу;

- у разі їх порушення особи можуть звернутися за відновленням своїх прав до суду.

Однак природним є те, що вони мають між собою як змістові, так і сутнісні відмінності. Найбільш слушним є розкриття відмінностей між ними за допомогою наочних схем.

Цивільне право є універсальним винаходом світової спільноти, коли парламент установлює закони, виконання яких покладається на приватних осіб, що без участі суб´єктів публічної адміністрації вирішують свої приватні правові питання. Приватні особи добровільно вирішують конфлікти на основі компромісу, йдуть на утиск своїх прав або законних інтересів заради інших приватних осіб чи урегульовують їх у системі судів загальної юрисдикції через подання цивільних позовів. Цивільно-правові відносини є демократичними і простими, менш витратними і, найголовніше, не вимагають участі публічного посередника у вирішенні юридичного конфлікту - суб´єкта публічної адміністрації.

Проте через недостатню правову культуру або коли такі відносини містять суспільну небезпеку, між суб´єктами права з’являється публічний посередник - суб´єкт публічної адміністрації. Тим самим в адміністративно-правових відносинах ситуація складається іншим чином. Наявність публічного посередника між суб´єктами права є першою провідною ознакою адміністративного права, без якої говорити про адміністративне право взагалі не можна.

В адміністративно-правових відносинах юридичний статус суб´єкта публічної адміністрації є потрійним:

- по-перше, адміністративно-сервісні відносини суб´єкта публічної адміністрації, коли він надає адміністративні послуги приватним суб´єктам права, які звернулися до нього. У цьому разі суб´єкт публічної адміністрації діяти імперативно (публічно владно) щодо приватного суб´єкта адміністративного права не має права. Більше того, суб´єкт публічної адміністрації є зобов’язальним і має надати адміністративну послугу на належному рівні й у встановлені строки;

- по-друге, адміністративно-арбітражні відносини суб´єкта публічної адміністрації, коли він є адміністративним арбітром між двома приватними суб´єктами адміністративного права в разі порушення одним приватним суб´єктом адміністративного права прав та/або свобод, що захищаються нормами адміністративного права, іншого суб´єкта. У такому разі суб´єкт публічної адміністрації є імперативно владним щодо приватного суб´єкта адміністративного права, який порушив права та/або свободи іншого. Відповідно до наданої законодавством компетенції він зобов´язаний вимагати від такого суб´єкта припинити протиправну поведінку або застосувати легальні засоби адміністративного примусу для відновлення порушеного права;

- по-третє, адміністративно-імперативні відносини в середині системи публічної адміністрації. У цьому разі суб´єкт публічної адміністрації, який стоїть вище за ієрархічним щаблем владної компетенції, має право віддавати законні розпорядження суб´єктам публічної адміністрації, які йому підпорядковані. Тут виникають класичні імперативно-владні відносини.

Таблиця 1.2.4. Відмежування адміністративного права від цивільного права

Критерії розмежування	Адміністративне право	Цивільне право
Відображають цінності (потреби)	публічний інтерес	приватний інтерес
Обов’язковим посередником між суб’єктами права є	суб´єкт публічної адміністрації	відсутній
Способи забезпечення	публічне адміністрування	цивільно-правова діяльність
Ступінь правової регламентації	високий	Низький
Юридична природа посягання на об’єкт норми права	суспільна небезпека	суспільна шкода
Юридична природа санкцій за порушення	накладаються санкції карного характеру.	накладаються санкції відновлювального характеру